“Примадонна” в окупації: як засновниця притулку Сіріус рятувала понад 3 тисячі собак

Вперше за всі роки роботи у притулку Сіріус не було жодного гавкоту. Ні радості, ні страху — суцільна тиша, що заповзала у кожний куточок вольєрів. 

Уся Федорівка прокинулася через свист ракети. У ту мить засновниця найбільшого в Україні притулку для собак Олександра Мезінова усвідомила, що почалася війна.

Неначе тільки вчора вона думала, чи варто робити запаси їжі для собак. А вже згодом — опинилася в окупації, де на кону стояло не лише її життя, а й доля понад трьох тисяч тварин. Історією Олександри поділилося видання Sestry. 

Просто кинулася бігти: перші дні російської окупації

Поки мости не були ще підірваними, а дороги відкритими, жінка кинулася до сусідніх сіл — збирати крупи, м’ясо, хоч щось. Але за лічені дні притулок із тваринами опинився у пастці росіян, так само як і люди, які залишилися у селі.

Коли окупанти увійшли до Федорівки, вони миттєво взяли притулок під контроль. Автомати, блокпост на дорозі, виклики на розмову до командира.

Не йди туди, вони тебе вб’ють!, — попереджали Олександру працівники.

Але там були її собаки та її люди. Тож, вона побігла.

На блокпосту солдати перезаряджали автомати, націлюючи їх просто на неї. Жінка кричала: “Я директорка притулку, мені потрібно до моїх тварин!”. Проте її не хотіли слухати, поки вона не заговорила про бажання зустрітися з командиром.

Ти що, думаєш, прийшла сюди умови ставити?

Мовчали під дулами автоматів

Росіяни пробіглися притулком, горлаючи і розмахуючи зброєю. Але сталося диво: понад три тисячі собак не видали ані звуку. Повна тиша. Олександра досі не знає, що це було — можливо глибоке відчуття загрози. Але ця тиша врятувала їм життя.

Адже під Києвом були інші історії. Там, де собаки гавкали на окупантів, у відповідь летіли гранати.

Читати на тему

Котопарк серед сосен: український актор відкриває притулок для котиків в Ірпені

Актор, відомий своєю благодійністю, відкриває новий заклад для безпритульних тварин.

Співай, Примадонно!

З кожним днем росіяни ставали все жорстокішими. Вони відбирали їжу, знущалися з людей, а один із солдатів, якого всі боялися, почав цікавитися Олександрою. У селі хтось з місцевих повідомив окупанту, що жінка вміє гарно співати. 

— Він завжди стояв у масці, дихав перегаром і називав мене Примадонною. Також говорив: “Співай, Примадонно, або не проїдеш”.

Втеча та порятунок

Федорівка була в окупації понад місяць. Олександра залишалася до останнього, аж поки українські військові не почали контрнаступ. Лише після цього вона змогла евакуювати частину тварин у безпечні місця.

Сьогодні Сіріус відновлюється. Але те, що пережила Олександра та її тварини, назавжди залишиться у пам’яті. І в кожному тихому погляді собак, які навчилися мовчати, щоб вижити.

Головне фото: Sestry

Також читай історію оленячого парку На рогах.

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.