Улюблені мультики на екрані телевізора, а за вікном десь далеко з рук окупантів відправляється снаряд, що принесе дев’ятирічній Поліні як фізичні, так і психологічні травми.
Пронизливий свист посеред надприродньої тиші розділив життя маленької дівчинки на до та після. Вона звикла до мирного, але активного життя, яке наповнювали школа, заняття тайквондо, айкідо, кікбоксингу та навіть танцями.
Однак з лютого Поліна почала звикати до нового життя під звуки сирен, а 26 травня війна буквально прийшла до неї у квартиру, повністю зруйнувавши уявлення про безпеку та стіни її домівки.
Дівчинка спокійно дивилась улюблені мультики та в один момент відчула потужну ударну хвилю, що відкинула дитину на ліжко. У ту хвилину в багатоповерхівку прилетіло одразу кілька снарядів, що забрали життя двох людей.
Після вибухів залунала сирена. Проте ані дівчинка, ані її мама не могли почути цих звуків, оскільки їх оглушило.
Мати одразу побігла до своєї Полінки, намагаючись знайти її у задимленій кімнаті. Розуміла лише, що потрібно шукати десь на ліжку. Коли побачила малечу, просто сказала їй застрибнути на руки, щоб разом тікати з будівлі. А дівчинка лише плакала та щось намагалась кричати.
У мене було одне вухо оглушене. І я руку не відчувала. Була шокована, і все, — пригадує дитина.
Все, що могла зрозуміти мати, це те, що щось трапилось з рукою. Як потім виявилось, уламок снаряда влучив дівчинці у шию і вона втратила чимало крові.
Однак це вже стало відомо, коли жінка вибігла в коридор і батько дитини викликав швидку. Лише тоді була змога трохи краще оглянути малечу.
Та попри поранення, больовий шок та значну крововтрату, Поліну вдалось врятувати та евакуювати разом із сім’єю до Львова. Тепер у лікарню Св. Миколая Першого медоб’єднання Львова приходить навідувати сестричку й брат-близнюк Поліни Павло.
Хоча хлопчик ділиться, що йому було страшно бачити сестру у такому стані. Усі апарати, до яких була підключена Поліна, лякали його. Однак Павло все ж таки намагається зібрати всю волю в кулак та бути мужнім, тому, попри переживання, опікується як Поліною, так і мамою.
І навіть попри те, що дівчинка все ніяк не може забути страшні події того весняного дня, які їй щоночі сняться, вона все ж продовжує мріяти по-дитячому.
Хочу, щоб закінчилася війна і покататися на велосипеді. Щоб був у мене нарешті велосипед.
А поки діти мріють про щасливе та мирне майбутнє, українські жінки готові боротись за нього усіма можливими способами. Читай історію військової ЗСУ Вікторії, яку вже називають українською Ларою Крофт.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!