13 вересня 2024 морпіха Юліана Пилипея та ще 48 українців повернули додому після майже 2,5 років російського полону. У Росії на нього завели кримінальні справи, звинувачували у нібито вбивстві мирного населення та роботі на ЦРУ. Як вдалося пережити полон: історія Юліана Пилипея Юліан служив у Маріуполі з 2017 року, у полон потрапив 14 квітня 2022 року під час спроби прорватися до Азовсталі з Маріупольського меткомбінату ім. Ілліча. Він — командир мінометної батареї 36 бригади морської піхоти. Спершу його тримали у Сартані та Оленівці. Потім — у СІЗО в Таганрозі, Новозибкові, Курську, Мордовії. У полоні Юліан відчув особливу ненависть росіян до військових, які боронили Маріуполь. У них такий тригер до морської піхоти та до Азову. Навіть ФСБ мені говорили, що морська піхота та Азов наколошматили їх у Маріуполі, дуже багато, і навіть Грозний не стає у порівняння. Проти Юліана відкрили дві кримінальні справи. Адвокатка з Москви відразу зізналася, що у справі вона лише формально. Від нього вимагали зізнань у російських злочинах. Після того, як він розповів росіянам, хто вдарив по Маріупольскому драмтеатру і пологовому, не міг ходити два дні. Права нога у чоловіка перетворилася на суцільну гематому. На відновлення знадобиться близько року. На іншій нозі було татуювання з тризубом. Були випадки, що били спеціально в герб або через нього, били електрошокером. Думали, що зможуть струмом прибрати тату, як лазером. Хотіли випалити його. Але герб України не випалюється. Читати на тему Був у списках “не для обміну”: історія Пілігрима, який надихає на боротьбу Історія захисника, що надихає на боротьбу. Юліан проходив курс підготовки у США, тож його звинуватили та у роботі на ЦРУ. На чолі в нього шрам, який нагадує, як росіяни натравили на нього собак. Українські полонені завжди у страху, голодні, виснажені — такими їх роблять росіяни, аби не лишалося думок про боротьбу. У камері Юліана один із полонених помер від дистрофії. Багато з них потребували допомоги лікарів, були люди з гепатитом C, були й ті, в кого гнили кінцівки, люди з туберкульозом, обгорілою шкірою. Допомоги не було. Найгіршим для чоловіка було катування російською музикою. Її на повну гучність вмикали по 16 годин. Слідчий розпитував полонених і дивувався, що більшість із них знали кілька мов, мали автівки. На що він відповідав “Нічого собі ви, ***** (українці — ред.) живете”. Аби не збожеволіти, Юліан викладав нашим полоненим англійську та рукопашний бій, робив масажі. На Різдво хлопці співали колядки. Сестра Юліана їздила до Вашингтона, де закликала звільнити брата та інших полонених. Невдовзі так і сталося. Ми перетинаємо кордон, я бачу вивіску над дорогою “Україна” і не можу повірити. Я усвідомлював це місяць. Не міг зрозуміти, чи це правда, чи мені сниться, — каже захисник. Коли вперше після полону почув голос дружини — розплакався. На початку 2024, за даними КШППВ, у російському полоні перебували близько 8 тисяч українських військових. Повернути додому вдалося понад 3700 людей. Раніше ми розповідали, через що довелося пройти нашому партизану.А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе. Теги: війна в Україні, Життєві історії, українські військові, українські полонені Якщо побачили помилку, виділіть її, будь ласка, та натисніть Ctrl + Enter
Читати на тему Був у списках “не для обміну”: історія Пілігрима, який надихає на боротьбу Історія захисника, що надихає на боротьбу.