Львівські хірурги здійснили справжнє медичне диво. Вперше в історії української медицини дитині провели подвійну родинну трансплантацію. Аби врятувати 7-річного Артура, органи йому віддали найрідніші люди — мама і тато. Цю неймовірну історію боротьби за життя розповіли у Дитячій лікарні Святого Миколая, що входить до складу Першого медоб’єднання Львова.
Від перемоги над раком до відмови нирок
Життєвий шлях маленького Артура з Івано-Франківщини нагадує гостросюжетну драму зі щасливим фіналом. Хлопчик народився здоровим, але вже у два роки йому поставили страшний діагноз — саркома малого таза. Це була вкрай агресивна злоякісна пухлина.
Після виснажливого лікування рак відступив, але випробування для родини на цьому не закінчилися.
Згодом у дитини виявили сечокам’яну хворобу. Лікарі робили все можливе, дробили камені, але вони з’являлися знову і знову.
Ситуація стала критичною, коли попри терапію у хлопчика одна за одною відмовили обидві нирки. Дитина опинилася на діалізі.
Лікарка-нефрологиня Лілія Грицків згадує той складний період із болем:
Медики довго шукали причину, чому організм дитини так стрімко руйнує сам себе. Відповідь дало лише розширене генетичне обстеження, аналізи для якого довелося відправляти аж у Корею. Результат шокував — у хлопчика виявили первинну гіпероксалурію.Ми буквально виходжували Артура. У 7 років він важив лише 16 кілограмів. Йому часто ставало погано на гемодіалізі.
Це рідкісна генетична мутація, через яку печінка не виробляє необхідний фермент для виведення оксалатів. В організмі Артура ці речовини перетворювалися на нерозчинну сіль, яка осідала в сечовивідних шляхах і швидко знищила його нирки.
Стало зрозуміло, що звичайна пересадка нирки не допоможе, адже хвора печінка знову зруйнує новий орган.
Рішення, яке не мало аналогів в Україні
Перед медиками постало надскладне завдання: щоб врятувати життя хлопчику, потрібно було замінити одразу два органи. Керівник Центру трансплантології Максим Овечко пояснив складність ситуації:
Це був справжній виклик. Раніше в Україні нікому не проводили таку комбіновану родинну трансплантацію дитині з гіпероксалурією. Пересадити лише нирку було неможливо, бо першопричина була в печінці. Тож, щоб дати Артуру шанс на життя, довелося виконати трансплантацію обох органів, донорами яких стали його мама і тато.
Поетапна операція заради життя
Рятувальна місія проходила у кілька складних етапів, розтягнутих у часі. Спершу трансплантологічна бригада мусила видалити нирки Артура, що вже не працювали, адже там гніздилася інфекція, яку необхідно було подолати.
Лише через місяць після цього хірурги виконали трансплантацію нирки, донором якої став тато хлопчика.
Ще за три тижні настав час для вирішального кроку — пересадки частини печінки, яку віддала мама. Це дозволило виправити генетичну помилку в організмі дитини. До цієї фінальної операції львівські медики залучили колег з Національного наукового центру хірургії та трансплантології ім. Шалімова на чолі з Олександром Гриненком.
Усі втручання минули успішно: татова нирка та частина маминої печінки прижилися і працюють. Артур, який п’ять років провів у лікарнях, нарешті повертається до нормального дитинства.
У лікарні не приховують радості за свого пацієнта:
5 років боротьби, лікарень і невизначеності позаду. Сьогодні Артур нарешті набирає вагу, сміється і мріє про здійснення простих дитячих бажань, як-от вперше в житті випити солодкої газованки. Бажаємо Артурчику міцного здоров’я та здійснення мрій!
Втім, у стінах дитячої лікарні святого Миколая рятують не лише від складних генетичних хвороб, а й від небезпечних побутових випадків, які можуть трапитися з кожною дитиною. Яскравим прикладом такої щоденної боротьби став інцидент зі школярем, для якого банальна звичка гризти ручку закінчилася на операційному столі.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!