Усі загинули. Історія бойової медикині, яка втратила дітей, чоловіка та батьків через росіян

Олеся втратила всіх рідних — їх убили росіяни. Двох її дітей, чоловіка, батьків і двох братів. Вона лишилася сама за сім місяців від початку повномасштабної війни. Та жінка не втратила себе. Розповідаємо її болючу та водночас сильну історію.

Усіх рідних убили росіяни — історія бойової медикині Олесі

Історією військової поділилося УП.Життя. В Італії Олеся мала високооплачувану роботу, могла почати інше життя. Але кинула все, і доєдналася до лав ЗСУ. Зараз вона бойова медикиня 128-ї ОГШб.

Дитинство та юність минали у Луганську, Олеся хотіла вчитися, але в 90-х грошей на це не було. Тож щойно їй виповнилося 18, вона поїхала працювати в Італію. Там опанувала професію медсестри та здобула вищу освіту. Потім працювала в лікарні Сант Андреа в Римі та госпіталі НАТО в Анціо.

У мене досить вузька спеціалізація — військово-польова хірургія, уламки й кульові поранення. В Анціо стоїть натівська база, там багато військових зі США, але за необхідності ми приймали й цивільних. Наприклад, після землетрусу влітку 2016-го.

Чоловік Олесі — Олександр — також був лікарем, нейрохірургом. Вони познайомилися у Києві, а потім він переїхав до Італії. У пари народилися діти — Габріель та Софія. Їхнє спокійне життя в Італії тривало до 2014 року. Потім — в АТО загинули брат і близький друг Олександра. Після цього він захотів долучитися до війська.

Після поранень на фронті довелося довго лікуватися за кордоном, українські лікарі були безсилими. Перед повномасштабною війною подружжя вирішило відправити дітей до Києва, до дідуся та бабусі. А 24 лютого, в операційній в Італії, жінка дізналася, що в Україні почалася війна.

Фото: 128 ОГШб

Я не могла в це повірити, а потім кинулася дзвонити дітям і Саші. Але зв’язку з Києвом не було цілих два дні — ні звичайного, ні інтернетом. Я змогла додзвонитися в Маріуполь і поговорити зі своїми батьками. Це була наша остання розмова…

Батьків жінки розстріляли росіяни за донесенням колаборантів. Їхні тіла пролежали місяць, а потім, разом з іншими, були залиті бетоном. На цьому місці почали зводити багатоповерхівку. Донесли про те, що батьки Олесі допомагали евакуювати вихованців дитячих будинків.

Читати на тему

Коли безвихідь — не шукаєш відмазок. Захисник і пластун про поезію на війні та вплив людської природи на мобілізацію

Або в ЗСУ, або для ЗСУ. Якщо ти обираєш ні те, ні інше, то тоді рано чи пізно ти будеш воювати у складі армії, яка окупує наші державу, — каже захисник.

До того, як вона дізналася про смерть батьків, почула, як загинули її діти. В евакуаційний автобус влучила російська ракета.

Усі загинули… Габріелю було 14, Софії — 7. Сина під час вибуху викинуло з автобуса, і він ще кілька днів прожив. Але через опіки тіла понад 90% не мав шансів. Мені розповіли це київські лікарі.

Чоловік винуватив себе у загибелі дітей, тому мобілізувався до тероборони. У вересні 2022, під час евакуації поранених біля Бахмута, в його машину влучила протитанкова керована ракета.

— Поховали Сашу аж у березні 2023 поруч із могилами дітей у Києві. Я не була там поки жодного разу — не можу знайти в собі сили. Навіть фото їхні не можу дивитися…

Молодші брати жінки — також були військовими. Загинули від рук росіян. Коли росіяни вбили всіх, долучилася до ЗСУ і сама Олеся. Без страху вона виїздить на евакуації і рятує життя захисників.

Один період я дуже хотіла загинути. Сміливості накласти на себе руки не вистачило, то рвалася на піхотні позиції. На артилерійські прильоти, міни, дрони не звертала уваги. Про мене казали — божевільна, на голову відбита, а мені було байдуже.

Жінка згадує, заспокоїтися вдалося через якийсь час, а потім з’явилися навіть мрії. Але рідні часто сняться їй, особливо перед святами, по щоках течуть сльози…

Ми також розповідали історію кінолога-прикордонника, в якого війна почалася на кілька днів раніше.

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.