Коні — мої друзі та партнери: як тваринки врятували переселенця з Мелітополя з полону

Коли Андрій Лейнвебер потрапив у полон, російські військові шукали у його телефоні щось провокативне. Але натрапили лише на фотографії коней. Це, ймовірно, і врятувало йому життя.

Разом зі своїми улюбленцями переселенець з Мелітополя пережив окупацію та зумів евакуювати коней до Одещини, де почав життя спочатку. Його історією поділилося видання ШоТам. 

Дитяча мрія, що стала сенсом життя

Андрій з дитинства мріяв про власного коня. Щоб здійснити цю мрію, з 11 років хлопець сам заробляв гроші — пас корів, продавав солодку вату. У 14 років йому вдалося купити першого коня, якого назвав Красунчиком. Але батьки не дозволили залишити тваринку вдома. Саме тому, Андрій віддав коня родичу.

Ця невдача не зламала хлопця. У 2021 році він відкрив кінний клуб у Мелітополі разом із друзями. Це стало справжнім досягненням для молодого чоловіка. У клубі люди навчалися верхової їзди, а діти освоювали джигітування (мистецтво трюкової їзди — пояснення від редакції).

Кінний клуб під обстрілами та життя в окупації

Все змінилося з початком повномасштабної війни. Конюшня, розташована поруч з аеродромом, опинилася під обстрілами. Снаряди засипали територію, зруйнували будівлю, але коні, які в ту ніч були на пасовищі, вижили. Проте уламок поранив ногу однієї тваринки.

В окупованому Мелітополі Андрій із друзями рятував розгублених коней, що розбіглися містом. Проте залишатися там стало небезпечно: військові забороняли завозити сіно, а одного разу навіть спалили запаси кормів.

Читати на тему

Місце, де природа зцілюється: унікальний оленячий парк на Київщині

Прочитай історію створення оленячого парку На рогах.

Полон, де рятували лише тварини

Найстрашнішим випробуванням для Андрія стали два тижні в російському полоні з його конем. Чоловіка тримали без їжі та води, а з камери випускали лише для того, щоб напоїти тваринку.

Я пив із його відра, щоб втамувати спрагу.

Російські військові знущалися з коня: їздили верхи без підков по асфальту, стерши коневі копита.

Психологічний тиск був нестерпним, але Андрію вдалося вижити.

У телефоні вони шукали компромат, але знаходили лише фото коней. Це й урятувало мене.

Переїзд до Одещини та відновлення мрії

Після звільнення з полону Андрій разом із родиною евакуювалися з міста. Вивезти коней було непросто: на блокпостах військові двічі розвертали їх назад. Лише з третьої спроби, вигадуючи історію про жеребців для змагань, вдалося прорватися.

У селі Броска, що на Одещині, Андрій почав будувати новий кінний клуб. Тренування проходили на майданчиках, які безкоштовно надавали місцеві жителі. Зараз клуб працює на території колишньої ферми. Тут займаються і діти, і дорослі, а коні допомагають ветеранам війни боротися з посттравматичним синдромом.

Коні — найкращі психологи

Сьогодні Андрій має п’ять коней і один поні. Серед них Буцефал, якого викупили у власника, що його травмував, і Лорд, пенсіонер, який пережив окупацію та працює з дітьми з інвалідністю.

— Коні допомагають людям повертатися до життя. Вони відчувають наші емоції та дарують спокій.

Попри труднощі, Андрій не планує зупинятися. Його мета — зробити кінний спорт доступним і допомагати тим, хто потребує підтримки.

Це місце — не лише про спорт, а й також про зцілення.

Головне фото: ШоТам

Також дізнайся, як російські обстріли впливають на екологію.

Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!