Воїни на Донеччині зняли на відео своє повсякденне життя

Фото Facebook

Три десятки вояків — і всі з Івано-Франківська. На фронт пішли разом, бо до того були знайомі, і зараз усі в одному взводі 72 ОМБр імені Чорних Запорожців боронять Донеччину.

Зібралися усі разом у травні й досі тримаються купи. Бійці розповідають, що загалом їх було 35 чоловік у добровольчому формуванні територіальної громади.

Знімає усе на камеру 19-річна Оксана. Вона єдина дівчина у своєму взводі, тому хлопці її бережуть, а ще — намагаються дістати для неї квіти. Цього разу везли букет сім кілометрів.

Попри те, що дівчина вже півроку на фронті, вона два місяці тому отримала диплом педагога. Та полишати побратимів поки не збирається.

Заступник командира Олег Койляк теж знає, що таке вірність присязі. Коли йому 20 років, служив на кораблі Тернопіль у Севастополі. Проте як тільки російські окупанти зайшли у Крим, не зрадив присязі та продовжив службу вже на підконтрольній Україні території. Минуло вже майже дев’ять років, а він досі обороняє рідну Батьківщину.

Їх усіх разом зібрав Назарій Кішак на псевдо Шериф. Він був учасником Революції Гідності, пройшов АТО та ООС. Після початку повномасштабного вторгнення повернувся на фронт і став командиром кулеметного взводу.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений Назарій Кішак (@nazarii_kishak)

Разом пройшли Кодему та інші населені пункти на Бахмутському напрямку. Зізнаються, що найважче було у Зайцевому, бо там низина. Тоді змінювати одне одного доводилось кожні три-чотири години.

Віктору Царицанському на псевдо Стелс 24 роки, до травня цього року він ніколи не займався військовою справою. Проте випробування бойовими діями пройшов гідно. Тепер він кулеметник у 72 ОМБр.

Коли ми перебігали, док отримав вогнепальне поранення. Бачу, док повзе. Відтягую до посадки. Надав першу меддопомогу. Ніс на собі, три рази зупинявся, тричі колов знеболювальне.

Віктор Царицанський

Однак не завжди вдається врятувати побратиму життя. Шериф досі пригадує, як під час одного бою загинув його товариш. Через сильні ворожі обстріли його тіло так і не вдалось забрати.

Кожен день втрачається життя наших солдатів. Тому мотивуємо себе, хто чим може, — ділиться Стелс.

Мотивують, кажуть бійці, люди, яких зустрічаєш на деокупованих територіях. Оксані особливо запам’ятався чоловік, який просив військових лише про одне — вигнати окупантів з української землі. Він втратив 20-річного сина на війні, тож це єдине його бажання тепер.

Також допомагають слова підтримки, як у житті, так і у соцмережах. А також жарти та привітання від побратимів на свята. Це дуже важливо, кажуть, попри війну відчувати, що ти живеш.

Дуже скоро буде наша перемога. Тому вірте та моліться за Збройні сили України, — говорить Шериф.

Це наша найбільша спільна мрія, діляться військові. А вже потім будуть інші.

Читати на тему

Відчути себе на передку з героями, жартами і музикою. Вікна показали танкістів ЗСУ на бойовому завданні

Наші герої — українські військові. Іноді їм бракує часу, щоб навіть вилізти з танка. Та попри це вони продовжують наближати нашу перемогу.

Сапери працюють чітко, кожен рух має бути виваженим, адже від їхньої роботи залежить життя людей. Спочатку доводиться працювати за методичкою, але згодом все перетворюється на мистецтво. Читай історію сапера, який зачищав Донеччину та Київщину.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!