Відчував під собою калюжу крові: історія бійця, який на кріслі колісному виграв забіг задля побратима

Наші захисники щодня проживають найважчі моменти — втрату побратимів, власні поранення та інші потрясіння. Та попри все, вони знаходять у собі сили долати перешкоди у пам’ять про тих, хто вже не з нами.

22 вересня у Києві військовослужбовець 100-ї окремої бригади ТРО Андрій Соломін фінішував першим на кріслі колісному у Забігу за двох. Він здолав цю дистанцію заради побратима, який загинув. Ділимося цією сильною історією.

Виграв забіг на кріслі колісному заради побратима

Історією Андрія поділився національний реабілітаційний центр UNBROKEN. Кілька місяців тому Андрій прощався із життям. Чоловік із Луцька, опинився на фронті ще у 2014 році.

У перший день повномасштабної війни прийшов до військкомату та долучився до лав 100-ї окремої бригади ТРО.

Згодом він став командиром стрілецької роти. Наприкінці квітня 2024 на Донеччині Андрій зазнав важкого поранення — усе сталося під час закріплення на нових позиціях.

Надійшла інформація про можливе оточення, і бійці отримали наказ терміново виходити з позицій.

Я відчув, що зі мною щось станеться. Записав голосове повідомлення мамі і дружині. Не з першого разу вдалося записати, голос тремтів. Сказав, що зі мною все добре і я декілька днів не виходитиму на зв’язок, — розповідає захисник.

Під час виходу Андрія атакував російський дрон. Боєприпас влучив у ноги бійцю. Він сам наклав собі турнікети, хоча сумнівався, що виживе.

Росіяни були дуже близько — на сусідній вулиці. Я сказав хлопцям йти без мене. Відчував під собою велику калюжу крові.

Читати на тему

Двічі намагався вкоротити собі віку: історія оборонця Зміїного, який пережив катування росіян

Вирішили стояти до кінця, бо, думали, що це їхні останні години життя.

У той момент він хотів послабити турнікети та заплющити очі. Він думав про побратима та свого друга Миколу Мялковського, який загинув. Від втрати крові у нього почалися галюцинації, і Андрію здалося, що він чує голос полеглого друга, який сказав йому жити.

Минуло дев’ять довгих годин очікування на евакуацію. Він думав, що помер, коли прийшов до тями у Дніпрі. Каже, певен, що його полеглий побратим вів його на тому шляху.

Я прокинувся вже без ніг. Від лікарів дізнався, що якби я втратив ще 100 мл крові, то не вижив би. А також те, що я цілих шість хвилин перебував у стані клінічної смерті.

Захисник проходить реабілітацію в центрі Unbroken, йому вдалося набрати м’язову вагу та навчитися користуватися кріслом колісним. Під час Забігу за двох у Києві ветеран здолав 1 км за себе і за друга.

Перший старт з тобою, друже, і одразу золото! Без тебе б не зміг. І ми ж знаємо – воно точно не останнє. Дякую, що був поряд!

Раніше ми розповідали історію матроса 36-ї ОБМП Юрія Гульчука, який втратив дар мови після російських катувань.

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.