Вижив після кулеметної черги впритул: як цивільний із Бучі опановує новий протез

5 березня 2022 року Віктор Нестерчук їхав велосипедом до Бучанського пологового будинку, щоб взяти суміш і підгузки для своєї п’ятимісячної донечки. Більше ніде було купити — магазини вже не працювали.

Дорогу перегородили російські машини, ворог вивантажував військову техніку. Без слова попередження у Віктора почали стріляти з кулемета. Куля пробила артерію на нозі.

Стікаючи кров’ю, Віктор заповз за паркан найближчого житлового комплексу, де незнайомі люди перетягли ногу ременем, а потім наклали джгут.

Три дні з джгутом на кінцівці призвели до некрозу. Коли Віктору нарешті надали медичну допомогу, вирок лікаря був невтішним:

Або нога, або життя…

Так новоспечений татусь, інженер, який займався кондиціонуванням і вентиляцією в закладах харчування та школах, отримав високу ампутацію лівої нижньої кінцівки.

Оптимізм ефективний

Характер Віктора виручав його не раз, допоміг і в цій ситуації. Уміння дивитися на життя з оптимізмом допомагало рані швидше загоїтися.

Перед випискою до палати, де лежав Віктор, зайшла психолог і поцікавилася його емоційним станом. Він відповів:

Нормальний стан. Поки лежав, набрав вагу. Ногу відтяли — утворився баланс…

Після висновку МСЕК настала черга протезування. У липні 2022 року Україна ще оговтувалася від хаосу початку повномасштабної війни. Але добре, що лікарі хоча б надавали координати виробників протезів і говорили, що це можливо безоплатно за державними програмами.

Перший протез

Віктор вибрав найдешевший варіант, це був перший “тестовий” протез. Він таки виявився незручним. Можливо, справа була в надто швидкому виборі (не встиг зібрати відгуки про виробника, протезиста), а частково і тому, що це був саме перший протез.

Як кажуть фахівці, перший протез не має бути дорогим і складним. Тілу потрібен час адаптуватися до нового стану та навчитися користуватися засобом реабілітації.

Форма та розмір культі можуть змінюватися, тобто протез уже за кілька місяців може виявитися не таким комфортним або функціональним. 

Читати на тему

Остеоінтеграція: коли протез стає частиною тіла, але чи готові ми до ризиків

Остеоінтеграційне протезування — інноваційний, але ризикований метод, у чому підводні камені

Окрім дискомфорту з протезом, Віктор стикався з буденними незручностями. Наприклад, рука тремтіла, коли підносив виделку до рота, бо за час ліжкового режиму атрофувалися м’язи. Неможливо було перелізти через ванну, і ще сотня інших буденних “неможливостей”, частині з яких можна було б запобігти, якби почати реабілітацію раніше, але тоді не було можливості.

Зараз, до речі, мережа закладів, які надають безоплатні реабілітаційні послуги, розширилася, а на послуги та допоміжні засоби реабілітації (ДЗР) виділяють більше коштів. 

Центр супергероїв

Зрештою Віктор потрапив до сучасного центру Суперх’юманс, який спеціалізується на протезуванні, реконструктивній хірургії, реабілітації та психологічній підтримці постраждалих від війни дорослих і дітей.

Два тижні жив у центрі стаціонарно, тут виготовили новий сучасний протез, вчили з ним ходити, навчали всіх тонкощів життя з ДЗР. Потім протягом декількох місяців щотижня їздив з Києва до Львова на три дні та продовжував отримувати фахові процедури з фізичного навантаження.

Допомоги психолога й ерготерапевта він уже не потребував — це з’ясували на першому ж тестуванні.

Про Суперх’юманс Віктор згадує дуже тепло:

— У цьому центрі, поки не пересвідчаться, що людина опанувала протез, не відпускають. Не виписують доти, доки не навчишся сам себе обслуговувати. І взагалі тут атмосфера майже як у родині.

Цікаво, що “випускники” центру, як і випускники школи чи вишу, збираються на свої зустрічі. Віктор вважає це корисним, бо люди з протезами мають змогу побачити результати інших, хто і як опанував свої ДЗР. Він, наприклад, пишається тим, що ходить без тростини.

Роблю майже все те саме, що й колись

Був випадок, коли його побачив такий же чоловік з ампутованою кінцівкою і запропонував приєднатися до команди ампфутболу. Воно б так і сталося, та домашні клопоти й обов’язки забирають весь вільний час. Віктор, як і раніше, виконує вдома будь-яку роботу, ремонтує сантехніку, лагодить те, що зламалося:

— Просто упала мобільність, — каже він, — а так роблю все те саме, що й колись. Хіба що прошу когось допомогти піднести будматеріали.

Багато часу проводить із трирічною донечкою Аделіною — мала часто хворіє та не може відвідувати дитсадок. Разом ходять гуляти у парк, на дитячий майданчик, двічі на місяць їздять у природничий музей до Києва, де їх зустрічають як постійних відвідувачів.

— Люблю спостерігати, як росте і розвивається наша Делі. Які чудові та цікаві “чому?” вона ставить нам повсякчас, — говорить щасливий татусь.

Вижив після кулеметної черги впритул: як цивільний із Бучі опановує новий протез / 5 Фотографій

Віктор Нестерчук переміг свою травму завдяки оптимізму та професіоналам: медикам та реабілітологам. 

Зауважимо, що нині процедура отримання безоплатної реабілітації та протезування в Україні спростилася, тому актуальну інформацію, що та як та що можна отримати безоплатно читайте за посиланням.

Авторка: Олена Примак

Матеріал створено в рамках інформаційної кампанії ПРООН, що реалізується в межах проекту Протимінна діяльність в Україні за фінансової підтримки урядів Іспанії та Республіки Корея.

Як відбувається процедура реабілітації ветеранів розповів Андрій, який проходить відновлення після поранення у центрі Unbroken.

Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!