Розповідати про війну за допомогою прикрас з уламків снарядів: як зараз працюють українські ювеліри

Ювелірне мистецтво не таке популярне в Україні, як інші види. Навіть немає якісної ювелірної освіти. Але щороку у цій сфері більше нових імен, які здобувають популярність серед колег.

З початком війни на масовому виробництві ювелірних прикрас з’явилося багато патріотичних позицій: від сережок до брошок. Переважно це герби, колоски, етномотиви.

Ювеліри-митці почали більше працювати у сфері політичних прикрас, щоб розповідати світу за допомогою своїх робіт про війну в Україні. Але чимало з них спершу пережили кризу. Зараз можуть працювати навіть з уламками російських снарядів.

Українські ювеліри-митці розповіли для The Village Україна, як змінилася їхня робота після повномасштабного вторгнення Росії.

Як змінилася ювелірна індустрія після повномасштабної війни

Ольга Виноградова є засновницею Telegram-каналу про ювелірне мистецтво та бізнес Надфіль, а також вона співзасновниця проекту Spots. За її словами, до повномасштабного вторгнення у спільноти українських ювелірів майже не було внутрішньогалузевого спілкування.

Крім того, у чаті київської ювелірної школи Verstak було близько 30 людей, а зараз там вже близько 500 учасників. Ольга Виноградова є адміністраторкою цього чату разом з Катериною Музикою. Катерина також є комунікаційницею ювеліра Дениса Музики. Митець уже понад сім років працює в напрямі contemporary jewellery. 

Катерина Музика каже, що на початку повномасштабною війни здалося, що багато ювелірів втратили сенс своєї роботи, адже кому потрібні прикраси, як їх робити та продавати, коли в країні війна.

Я бачила, як люди з індустрії втрачають мотивацію. Розуміла, що це і є мета росіян — убити нас, якщо не фізично, то хоча б ізсередини. Тому почала додавати в чат усіх людей з індустрії, яких знаю, — згадує вона.

За словами Катерини, у чаті разом шукали можливості та резиденції для українських ювелірів за кордоном, намагалися об’єднати зусилля, щоб допомогти одне одному. 

Також писали організаторам виставок, щоб українці могли безкоштовно брати участь. Організатори відгукнулися і запрошували усіх українських митців. 

Одна з ювелірних майстринь Тетяна Чорна каже, що ювеліри стали не просто перебувати у радянського типу ювелірній спілці, а дійсно розпочалося спілкування та підтримка одне одного.

Тетяна Чорна. Фото: The Village Україна

На думку Тетяни, саме об’єднання ювелірів допомогло організувати дві міжнародні виставки та два відеопокази ювелірних прикрас в Україні 2022 року, попри обстріли та блекаути.

Зросло бажання висловитися

До українських ювелірів повернулося бажання створювати, коли з’явилася можливість брати участь у заходах. Також посилилося бажання доносити важливі меседжі про війну в Україні, коли росіянка, яка виступала під прапором Бельгії, презентувала прикрасу у формі бомби з написом Peace. Жінка присвятила її твору Джорджа Орвелла 1984 і зовсім не згадала війну в Україні.

Багато митців відчували творчий ступор на початку повномасштабної війни. Крім цього, декому довелося виїхати за кордон, де вони не мали всього необхідного обладнання. Мисткиня з Харкова Оксана Жевська виїхала з дитиною до Берліна. Вона розповідає, що там відкотилася в можливостях на три роки. Оксана має лише верстак і домашню майстерню. Технічно складніші процеси робить у знайомої місцевої ювелірки в майстерні. 

Читати на тему

Коли стіни — ніщо перед ракетою, людина стає захищати свій світ: скульптор Костянтин Зоркін про життя мистецтва на війні

Розмова про те, як мистецтво змінюється під впливом війни та водночас набирається сил, щоб і в її хід внести корективи та увічнити пам’ять про цей непростий час.

Багато ювелірних майстрів більше звернулися до національної ідентичності за останні роки. Катерина Музика каже, що патріотичні прикраси були популярними й під час Першої та другої світових війн.

Це бажання показати, хто ти, а також — дослідити своє коріння, — акцентує вона.

Ювелірка Тетяна Чорна ділиться, що на початку війни створювала прикраси, які раніше ніколи б не робила — обереги, тризуби, руни, хрести — щось, що просили її зробити військові. Оксана Жевська мала творчу кризу, але робила маленькі талісмани-тризуби.

Але це не дизайн, не мистецтво, не маніфестація. Це просто ідентифікація, — міркує Жевська.

Політичні прикраси від українських ювелірів

Політичні прикраси — не новинка у світі. Вони можуть бути на різні теми та привертати увагу до фемінізму, екології, політики. Але в Україні з цим напрямом майже не працювали до повномасштабної війни. Популярними були патріотичні прикраси з українською символікою.

Квіти війни

Ювелір Денис Музика в перші дні повномасштабного вторгнення був з дружиною в Карпатах. Там він зробив дві брошки з жерстяних коробочок з-під льодяників. На стінах у будинку були вишиті картини, які надихнули майстра. Він вишив на брошках літак у полум’ї, а люди побачили у ньому квіти. Через це серія робіт отримала назву Flowers of War (Квіти війни).

Посмотреть эту публикацию в Instagram

Публикация от Denis Music (@denis_music_jewellery)

Денис порадився з закордонними майстрами, ті сказали, що роботи мають потужний меседж і їх варто поширювати. На думку Катерини Музики, це стало для Дениса першим кроком для відновлення віри в себе.

Посмотреть эту публикацию в Instagram

Публикация от Kateryna Music (@music_kateryna)

Після поширення брошок у соцмережах, до Дениса звернулися редактори одного з найвідоміших німецьких ювелірних журналів SMCK Magazine. Його роботу розмістили на обкладинці журналу, а також присвятили кілька розворотів журналу історіям українських ювелірів.

Це була дуже потужна підтримка, вона надала нових сенсів. З цього моменту, я вважаю, українські ювеліри почали працювати з політичною темою, — коментує Катерина Музика.

Після виходу журналу з роботою Дениса Музики на обкладинці та ж організація запросила українських ювелірів узяти участь у відеофестивалі. Ювеліри розповідали  про свою роботу в умовах війни. До фестивалю долучилися близько 30 українських митців. Восени 2022 року, коли в Україні почалися блекаути, європейські ювеліри запропонували провести паралельний ювелірний відеофестиваль у Лейпцигу та Києві як містах-побратимах. За допомогою Національного музею історії України та кураторки Музею коштовностей Ірини Удовиченко це вдалося.

Спротив

Наприкінці вересня 2023 року Денис Музика презентував свою нову колекцію політичних прикрас Спротив на одній із найбільших виставок сучасного ювелірного мистецтва Contemporania у Барселоні. Серед 130 митців він був одним автором з України. Денис розповідав про силу українського опору, тому базовим матеріалом колекції обрав титан. 

Фото: The Village Україна

Незабудьки

Ювелір з Харкова Станіслав Дрокін у перший тиждень повномасштабної війни переїхав із сім’єю із Салтівки жити в майстерню. Спершу він волонтерив, а майстерню перетворив на склад. На початку травня 2022 року повернуся до творчості. Першою роботою, яку зробив після повномасштабного вторгнення, була срібна ложка для доньки, виготовлена з фактурних і цікавих за формою відходів литва. 

Пізніше зробив кілька робіт зі срібла та сталевих уламків російських снарядів.

Дрокін вважає, що первинне в сучасному мистецтві — мета авторів передати нові ідеї, функції, посилання, думки, протест, використовуючи нетрадиційні матеріали та техніки. А вторинна функція — практичне й ергономічне використання прикрас.

Фото: The Village Україна

23 травня 2022 року в Харкові відбулася виставка митців, які залишилися у місті. Тоді Станіслав представив перший екземпляр проекту Незабудька. Витвори зі сталевих уламків російських снарядів, які стилізовані під квіти незабудки з оксидованого у блакитний колір титану та бронзи.

Ці роботи зберігають пам’ять про події кожного дня війни Росії проти України, адже на кожному виробі є індивідуальний номер, що вказує на трагедію кожного дня. 

Проект Незабудьки навіть опублікували у The New York Times 4 липня 2022 року. Пізніше Дрокіна запросили представити брошку зі сталевого уламка російського снаряда з титановими квітами на аукціоні Sotheby’s – Important Jewels у Женеві. Прикрасу продали за 12 тис. швейцарських франків. Усі кошти з продажу ювелір перерахував до реабілітаційного центру Superhumans.

Українське мистецтво у різних сферах пройшло багато випробувань під час повномасштабної війни. Зокрема, театри змінили свої репертуари. Раніше режисер театру Заньковецької Ігор Білиць розповів про життя та боротьбу театру під час війни.

Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!