Як українці їздять в окупований Маріуполь: розповідь

Залишати все, на що заробляв усе життя, рідне місто та людей — вкрай важко. З цим стикнулися сотні тисяч українців, які втратили домівки. Однак десятки тисяч наважуються повертатися в окупацію, і ладні терпіти режим, аби лише бути поруч з рідними та у своїй домівці.

Німецько-французький телеканал ARTE поділився з DW сюжетом про те, як українці їздять в окупований Маріуполь і хто лишається там жити.

Навіщо українці їздять у Маріуполь: історія Марії

В окупації українці щодня відчувають жорстокість російської армії. Попри постійні обшуки, допити, вимоги узяти російський паспорт і рівень життя “по-російськи”, наші громадяни вирушають у такі небезпечні подорожі. 100 тисяч українців могли повернутися з підконтрольної території в окупацію.

Найбільше людей поїхало до рідного Маріуполя, який росіяни зрівняли із землею, почали перебудовувати та роздавати квартири наших людей росіянам. Марія з Маріуполя розповідає, 90% її знайомих з міста, які змогли повернутися, вирішили не залишатися.

Люди повертаються до Маріуполя, бо бояться за свою нерухомість. Вони приїжджають за сімейними обставинами, бо давно не бачили родину, бо дуже сумують, хочуть когось вивезти.

Дівчина ділиться своєю історією анонімно, адже хвилюється про безпеку рідних та друзів. Розповідає, трапляються випадки, коли підставляють молодь в окупованому місті. Нібито вони закладають вибухівки у школах. Українську молодь роками судять за сфабрикованими справами.

Марія сама виїхала з міста, родина його залишити не могла. Два роки потому, у 2024 році, їй вдалося потрапити в Маріуполь. У дівчини померла мама. З Дніпра вона поїхала до Києва, далі — до Польщі та Мінська.

Через аеропорт Шереметьєво — єдина можливість для українців потрапити в Росію, там фільтраційний пункт.

За моїми підрахунками, в одному літаку було 30-35 українців. Це зазвичай люди 50, 60, 65 років. Люди старшого віку.

Читати на тему

”Всі мої емоції лишилися у Маріуполі”. Історія дівчини, яка пройшла фільтрацію та свідчила на трибуналі про злочини РФ

Відверте інтерв’ю з маріупольчанкою, яка пройшла фільтрацію та свідчила про знищення рідного міста.

Довелося довго чистити листування. В аеропорту Шереметьєво видають аркуш, де вказано про готовність поділитися конфіденційними даними. Доводиться проходити поліграф, давати паролі від соцмереж. Дівчині доводилося брехати, що змінила думку, і їде додому.

“Ви — найкращі, ви — молодці, я вас люблю” — треба було говорити щось у такому дусі, позитивному.

Коли вдалося отримати дозвіл, дівчина зраділа, але боялася знову побачити зруйноване місто. Радість змішалася з горем. Жодна людина в Маріуполі не відповіла, що жити стало краще. В Маріуполі не вистачає молоді. Там лишилися в основному пенсіонери.

Марія називає це поверненням до Радянського Союзу, до 1990-х. І ділиться, те, що українці беруть там російський паспорт — не зрада, а спосіб вижити. Інакше людей позбавляють права на лікування, права на виїзд з міста, на своє майно.

Дівчина каже, коли залишала Маріуполь, відчувала невимовний сум — за бабусю та дідуся. Поїздка дала їй можливість поставити крапку на минулому житті, побачити, що її рідний дім ще існує.