Мені спокійніше на чергуванні. Історія жінки, яка збиває Шахеди над нашими містами

Вікна продовжують ділитися історіями жінок, які виконують неймовірну роботу, часто приховану від очей мільйонів. Ця робота не лише надихає, а й береже наші життя.

Після початку повномасштабної війни тисячам жінок довелося вперше узяти зброю до рук. Для когось це стало поверненням до війська, а хтось і не припиняв боротьби за свою країну.
Сьогодні ми поділимося історією кулеметниці, якій вдалося збити російський дрон. Про шлях у війську, виклики та найглибші переживання.

Цей матеріал є частиною спецпроекту Вікон за назвою Жінки на війні. Більше історій про наших захисниць шукай на сайті.

Пройшла з десяток посад у війську

Вікна поспілкувалися із захисницею, яка боронить сон і життя кожного з нас. Любов Тригубець — військовослужбовиця мобільної вогневої групи. Вона служить у зенітній ракетній бригаді на посаді начальниці складу відділення матеріального забезпечення.

У війську жінка вже 13 років. Ділиться, колись була перукарем. На той момент, коли призивалась, колишній чоловік був давно військовим, тому щоб бути частіше разом, пішла за ним. Любов пройшла навчання і в неї вийшло. За ці роки їй довелося змінити багато спеціальностей.

Була і зв’язківцем, і механіком, і телеграфістом, і радистом. Служили всі, були відрядження до АТО, ООС, тоді я їздила з чоловіком. Доньку лишали з бабусями.

Нині Любов служить у Повітряних Силах і збиває російські шахеди над нашими містами. Ділиться, за всі роки служби до неї жодного разу не поставилися як до такої, що не на своєму місці. Ніколи на свою адресу вона не чула, що військо — не місце для жінки.

Після розлучення чоловік пішов у цивільне життя, а Любов вирішила продовжити свою службу. Це справа всієї родини, адже найрідніші у жінки нині боронять нас на передовій. Двоє братів Любові, за яких вона постійно переживає, служать на Сході.

Замінила брата на службі

Коли одного з братів відправили на Схід, Любов вирішила замінити його на посаді. Їй подобається постійний розвиток та вдосконалення своїх навичок.

Брат у мене по сусідству з нами стояв, теж у групі. Тільки він — стрілець-зенітник переносного зенітно-ракетного комплексу. Нині поїхав працювати на Схід. То я записалася на навчання на ПЗРК. Зараз був набір, щойно потепліє — планую їхати на навчання, командир погодив моє бажання.

Любов додає, їй подобається те, чим вона зараз займається у війську. І тим паче, кожен має долучитися до захисту країни у такий непростий час. Бо діти мають жити у мирній країні.

— Хочеться чогось кращого, щоб діти не покидали нашу країну, щоб ми жили під мирним небом. Якщо будемо потрошечки кожен щось для цього робити, то це настане набагато швидше. Може, хтось не має змоги, хоча дивиться, як летить ракета, то треба робити хоч щось!

Найбільшою мотивацією Любові є її брати та інші військові, які захищають країну на передовій. Вона постійно думає, через що їм доводиться проходити щодня — холод, багнюка… Тому жінці хочеться зробити і свій відчутний внесок у перемогу.

Як збивають російські Шахеди

Любов ділиться, під час бойової роботи мобільної вогневої групи ППО разом працюють стрілець, навідник і водій. Щойно починається зміна, вони отримують зброю. Усіх заздалегідь підіймають по готовності. На позиціях триває чергування.

Щойно отримують сигнал про наближення російських дронів, починають активно працювати. Доводиться постійно переміщуватися, змінювати позиції, визначати, звідки краще влучити по дрону.

Не так давно Любов збила з кулемета свій перший трофей — російський дрон. Від радощів вона відразу подзвонила доньці та про все їй розповіла. У такий момент відчула власний внесок у перемогу. Надихнула в роботі й історія Наталії Грабарчук, яка з ПЗРК Ігла збила крилату ракету.

Ми переглядали по кілька разів те відео! І які ж емоції! Я до своїх дівчат кажу: “Це ми маємо теж зробити, не маємо ж бути гіршими!” Цей її вчинок дуже достойний, показує приклад.

А про своє збиття додає, коли влучила по дрону, почула, як затихає шум двигуна. Дрон вибухнув на землі. Ділиться, важкого для неї нічого не було. Найважчим тільки є холод, коли вночі чекаєш на ворожий дрон або ж сум, коли йому вдається вилетіти із зони ураження.

Любов додає, команда докладає усіх зусиль, щоб збивати дрони. Звісно, хотілося б цікавішого озброєння для цього, чогось потужнішого.

Читати на тему

Півстоліття віддала солеварні! Історія найстаршої працівниці Степанії

Степанія Григорівна працює у Дрогобицькій солеварні вже більше як півстоліття: її історію читай у матеріалі.

Військова родина

Найцінніше у службі для Любові — її оточення. Вона з трепетом ділиться, що всі настільки спрацьовані та злагоджені, разом служать роками. І вже ніби родина.

Уже знаємо одне одного ледь не родинами! Постійно говоримо про бабусь, про дідусів — це вже спільна родина. Не уявляю, як би я пішла у цивільне життя і це все лишила. Ну а тим більш у такій ситуації.

Під час розмови Любов згадує про діток своїх колег, а також як ростила свою доньку. Їй важко, коли вона думає, що тривалу частину дитинства доньки вона провела на Донеччині, а дитина росла з бабусями та дідусями. Нині вона доросла, усе розуміє, тож без матері відмовилася виїздити за кордон на початку повномасштабної війни.

Я тепер навіть на чергуванні більш спокійна, бо знаю обстановку, що робиться в повітрі, наприклад, над моїм містом. Удома нервуюся, не знаю обстановки, де, що і як. Мені спокійніше, коли я на чергуванні. Дзвоню дітям, коли треба сховатися.

Любов додає, кожен у війську має бути на своєму місці. І пояснює, вона дуже не любить монотонну паперову роботу, тож захоплюється тими, хто працює в штабі в бухгалтерії. Натомість їй подобається більш активна служба.

Про найцінніше у роботі й плани після війни

Любов додає, не любить, коли їй вручають грамоти. Хоча за 13 років у війську їх назбиралося багацько. Каже, всі нагороди мають бути для тих, хто на передку.

Куди більше їй подобаються дружні робочі стосунки з колегами та командирами, з якими вона служить багато років.

— Починали з командиром, наприклад, підрозділу, а зараз він вже командир бригади. Скільки років він мене знає, і наскільки я вже його. І коли якась задача поставлена, він знає, що я зроблю. І мені не соромно буде звернутися до нього по допомогу в разі чого. Чиста совість!

Також у роботі подобається згуртованість і перевірена роками дружба. Відпочивати жінці немає коли — постійно у роботі. То підмінити когось, то комусь допомогти. Нині навіть підміняє кухаря, адже у війську бракує людей.

З того часу, як рідний брат поїхав на завдання на Схід, Любов не може собі дозволити відпочити чи бодай сфотографувати квіти у соцмережі.

Після перемоги Любові хотілося б бодай на трошки залишити військо, щоб побачити світ. Вона ніколи не була за межами рідної країни.

Раніше ми розповідали про жінку, яка працює у серці атомної станції.

Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!