“Що це? Музичка грає”. Історія киянки, яка з дитиною тікала від війни

Українці опинилися в ситуації, де бігти з власного будинку – найперша потреба. Тож до укриттів тікають з дітьми, домашніми улюбленцями та очима, сповненими страху. 

Про те, як переживала вибухи у Києві та про евакуацію на захід країни розповіла Тетяна Гонченко, мама дворічної Софійки. 

Того ранку Тетяна прокинулася від потужного вибуху та яскравого спалаху за вікном. Збудила сонну дитину, вдягнула її нашвидкуруч, схопила валізу й котів і вже планувала рушити в укриття, як одна з котячих переносок зламалася. Жінка вирішила повернутися за чотирилапими пізніше й побігла у бомбосховище.

В укритті

У сховищі багато людей, піску й пилу. Дворічну Софійку на місці не втримати – бігає колами, пручається, хоче втекти. Для дитини цей простір не пристосований. 

Разом із чоловіком Тетяна читає новини.  Дізнається, що російський літак впав на багатоповерхівку на сусідній вулиці. Вирішують їхати з міста. Ед повертається за котами, дитячими речима та візочком.

На вокзалі

Метром прямують на Вокзальну. Ані квитків, ані уявлення, що буде далі. Дитина вередує. Подружжя купує Софійці надувну кульку-квіточку в якоїсь відважної жінки, яка продовжує продавати сувеніри коло вокзалу.

– На вокзалі море людей: з дітьми, тваринами, речами. Розгублені, налякані, ще й табло з розкладом не працює, – розповідає Тетяна. 

Оголошують про посадку на потяг до Львова. 

Його буквально штурмують, як літак у Кабулі – усі кричать, проштовхуються в потяг, квитки та документи ніхто не перевіряє, дітей затискають.

До цього потяга Тетяна з родиною не потрапляє. Схоже, треба повертатися додому.

Втім невдовзі оголошують електричку на Рівне. Вагони так само забиті, люди буквально звисають з дверей. На щастя, останній вагон виявляється напівпорожнім. Разом із візочком, котами, дитиною та валізами родина опиняється всередині. 

Дорога довга – 8,5 годин. Поки їдуть, шукають бодай якесь житло. 

Годуємо Софію енергетичними батончиками та шматком ковбаси – більше нічого немає.

Дворічній малечі важко всидіти на місці, вона стрибає, кричить, падає на підлогу. Та без вибухів, каже Тетяна, спокійніше.

Читати на тему

Як виїхати із Києва? Евакуація зі столиці від Української залізниці

Як потяги проводять евакуацію людей з гарячих точок — подробиці в матеріалі.

Рівне

У Рівне приїжджають уже ввечері. Місто зустрічає темрявою та звуками сирен. До будинку, де подружжя мало зупинитися, ще треба дістатися. Таксі коло вокзалу не курсує. Незвично.

Доки родина шукає транспорт, не вщухають сирени. 

Що це? – питає Софія. 

Музичка грає, – кажу. 

Ніч родина проводить у небайдужих людей. Для котів формують тимчасовий лоток – з коробки та піску. А зранку збираються в дорогу знов.

На Тернопіль

Транспорту майже немає. Знову довге очікування таксі, яке в останній момент привозить Тетяну з донькою, котами й чоловіком на вокзал. За хвилину до відправлення автобусу всідаються у затісний автобус. 

Аби не витрачати купу місця, хтось з пасажирів бере кицю Няшу до себе на руки. 

За кілька годин приїжджають у Тернопіль. Там родину зустрічають, везуть додому і годують теплою їжею. 

Хочеться плакати. Нарешті можна, – зізнається Тетяна.

Нагадаємо, раніше ми розповідали історію киянки, яка поверталася додому в комендантську годину.