Мені пощастило, все могло закінчитися інакше — Тайра розповіла про повернення і найважче у російському полоні

Українську парамедикиню-волонтерку Юлію Паєвську, яку більше знають за позивним Тайра, 17 червня звільнили з російського полону. Зі своєю сім’єю, чоловіком і донькою, вона побачилася в лікарні, куди її доставили українські військові. Юлія схудла на 10 кг і нині страждає на посттравматичний розлад.

В інтерв’ю вона розповіла про допити у російському полоні та дала поради тим, хто постраждав від війни.

Тайра про повернення з полону

Починаю вірити, що повернулась. Моя сім’я дуже багато для цього зробила. Я зустрілася з друзями, не з усіма, це поправимо. Потроху відновлююсь.

Коли я побачила першого хлопця в українському однострої, я обійняла його і в той момент зрозуміла, що повернулась.

За деякий час до обміну Тайру вивели з камери й повели в кімнату, попросили зробити запис, що їжа та умови в полоні нормальна, що вона жива. Тоді їй повідомили, що будуть міняти. І так сталося.

Після повернення я обійняла свою родину і ми стояли мовчки довго-довго.

Моя поява для родини була сюрпризом. Я подзвонила їм вже з дороги й повідомила про приїзд. Мене одразу забрали в госпіталь.

Що найважче було в полоні

Постійний психологічний тиск, фізичні дії — дуже важко, але це можна пережити. Мені взагалі пощастило, адже могло бути значно гірше. Росіяни заподіяли багато речей, які неможливо пробачити, але вони все одно люди, в них є діти.

Я не можу сказати, що ненавиджу їх. Ставлюся, як до пацієнтів. Пропаганда вбила в них ідею, що вони люди. Росіяни хотіли, щоб я зізналась, що вбила батьків сиріт, але я не зізналась, адже це неправда.

Спочатку вони не збирались обмінювати мене, але під тиском української спільноти та світової вони змінили своє рішення.

Ця підтримка мене витягла. Я не мала інформації, але відчувала її. Вірила, що все буде добре.

Читати на тему

Готова на все, аби допомогти пораненому — історія парамедика Ластівки, яка оберігає життя на Донеччині

Парамедик з позивним Ластівка зараз на Донеччині. Читай історію дівчини, яка приєдналась до ЗСУ без бойового досвіду.

Здоров’я після полону

Зараз Тайра почувається значно краще. Фізичний стан майже відновився, але вагу жінка ще не набрала. Жартує, що, може, це й добре. Каже, що зараз важко психологічно, але Юлія певна, що скоро відновиться, адже працює з психологом.

Тайра дала поради тим, хто постраждав від російської агресії:

1. Працювати з досвідченим психологом.
2. Не карати себе ні за що.

Юлія каже, що карає себе за те, що на волі. Вона знову навчилася посміхатись, знаходити приводи для радощів. Психолог радить будувати плани на майбутнє навіть тим, хто ще в полоні.

Родичам військовополонених Юлія радить ніколи не покладати руки, вірити у повернення, молитись і не піддаватись сумнівам, що їхні рідні — герої.

Повернутись на фронт Тайра не може, адже вважає, що буде тягарем для інших. Зараз вона використовує кожну нагоду, щоб донести світовому суспільству те, що відбувається і наскільки це страшно.

Тайра про російську пропаганду

Найстрашнішим військова вважає російську пропаганду. Вона спотворює душі людей та перекручує все. Там розповідають, що України вже немає, а лишився лише Захід, нібито український уряд розбігся, а президент сховався.

Юлія каже, що в неї не було відчуття віри в це.

Про закінчення війни каже:

Росія зробить кілька потуг побороти українську армію. Війна перейде в затяжну фазу, дай Бог, щоб я помилялась і ми швидко перемогли.

Раніше ми розповідали, яким був шлях Залужного до головнокомандувача ЗСУ та чому він увійде в історію.

А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!