Війна в Україні стала символом нашої незламності та героїзму. І героєм став кожен з нас — хто воює, хто жертвує кошти, хто допомагає громадянам, хто пам’ятає, хто говорить і закликає. Про неймовірний вчинок, вартий оприлюднення, розповів іще один українець-герой.
83 кілометри пішки — по кілометру за кожен день оборони Азовсталі — подолав 29-річний черкасець Артур Погорілий. Ішов без їжі та води, у бронежилеті й із тактичним медичним наплічником. Зважився на таку акцію, щоб привернути увагу до захисників Азовсталі, які нині у полоні РФ.
Суть акції
У звичайному життя Артур — військовий медик. Вісім років тому чоловік приєднався до полку Азов. Потім працював цивільним медиком-реабілітологом. Каже: морально був готовий до усього.
— Хочу, перш за все, звернути увагу людей на те, щоб вони насправді зрозуміли, що таке моральний дух і хоча б на одну хвилинку, наскільки це фізично важко.
Те, що робитиму я, це п’ять відсотків того, що 83 дні переживали наші хлопці.
З побратимами, які захищали Азовсталь, тримав зв’язок до останнього, тому знає, що вони пережили. З одним з них мав і сам їхати в Маріуполь 26 лютого.
— Була активізація на Київському напрямку, і волонтерські штаби, які займалися евакуацією з Ірпеня, Бучі, Гостомеля, з якими я мав зв’язок, запитали в мене, чи є в мене можливість допомогти з евакуацією.
Я залишився. А побратим поїхав у Маріуполь. Він зараз у полоні.
Артур займається евакуацією поранених цивільних і військових. Після однієї з поїздок на слобожанському напрямку потрапив під обстріл. На пам’ять про ту поїздку отримав шрам на обличчі та побиту автівку.
Він саме був на вулиці, коли був черговий приліт. Від вибухової хвилі на першому поверсі вилітали шибки, склом посікши чоловіку обличчя. На авто падало каміння.
Пройти пішки 83 кілометри — можливо?
Похід у пам’ять про захисників Маріуполя хлопець почав з географічного центру України, що на Шполянщині. Відстань — 83 кілометри — подолав за 18 годин.
Втомлений, виснажений, але сильний духом, фінішував у Черкасах на Пагорбі Слави.
— Не стільки було фізично важко, скільки психологічно. Хотілося б, щоб ця акція щось змінила. Хай це буде мінімальний вклад у розвиток процесу визволення наших хлопців.
Артур сподівається, що його приклад надихне інших допомагати нашим військовим — і ні на мить не забувати про бранців з Азовсталі.
Маріуполь став чи не найстрашнішим місцем, де панують смерть, розруха та запах зброї. Ті, кому таки вдалося вибратися із пекла на землі розповідають приголомшливі історії. Одна з них — про медсестру, яка рятувала життя за неймовірно важких умов. Читай про Інну Онищенко в нашому матеріалі.А ще, у Вікна-новини є свій Telegram з актуальними новинами та цікавими розповідями. Підпишись, аби нічого не пропустити.