Мріяв про політ над вільним Кримом: історія пілота Дениса Василюка про службу, кохання та загибель

У дитинстві, у рідному Криму, Денис Василюк, який в майбутньому стане пілотом-асом і підполковником, почав займатись танцями. Навряд чи він міг собі тоді уявити, що танцем його життя й закінчиться.

Я танцюю, — сказав наостанок пілот, після чого зв’язок з ним перервався.

Як розповідає дружина пілота Владислава Василюк в інтерв’ю РБК-Україна, його останні слова стосувались у перекладі з професійного сленгу означали, що він маневрує від ракет.

Владислава згадує, її коханий мав псевдо Flash через надзвичайну швидкість в роботі, що давало йому змогу блискавично виходити з надскладних ситуацій живим. Ворожі літаки та засоби протиповітряної оборони супротивника не могли наздогнати аса.

Навіть після влучання блискавки в літак, Денису вдалось без будь-яких засобів навігації все ж таки знизити висоту та долетіти до одного з оперативних аеродромів. Тоді для нього дороговказом стали вогні Краматорська.

Проте ще в малих літах визначальним для майбутнього пілота стало життя недалеко від аеродрому поблизу Джанкоя. Тоді ще маленьким хлопчиком він спостерігав за літаками й так і не зміг забути про них.

Все, за що він брався, йому вдавалось. Все, чого він досягнув, — це його заслуга, завдяки власній наполегливості та харизмі, — каже кохана пілота.

Тому зрештою Денис вирішив піти навчатись до Харківського національного університету повітряних сил ім. Івана Кожедуба, а вже у 2014 році він став пілотом 831 бригади тактичної авіації у Миргороді. Відтоді чоловік брав активну участь в операції об’єднаних сил російсько-української війни.

Дивом, поміж бойових вильотів, військовий познайомився зі своєю дружиною. Владислава згадує, що ця доленосна зустріч відбулась на Великдень 2016 року. Тоді чоловік вже був старшим лейтенантом й перейшов на бойовий літак винищувач Су-27, чим буде пишався, адже марив роботою саме на цьому повітряному судні.

Та, додає Владислава, любив Денис також танцювати. Тому в перший вечір знайомства просто посеред вулиці вирішив навчити її танцювати вальс. Дівчина згадує, що тоді було відчуття, ніби вони знайомі тисячу років — так було просто та легко разом.

У 2021 році, після закінчення терміну контракту Дениса, пара вирішила разом, що він повернеться в цивільне життя: хотілося спокою, були мрії переїхати в Київ та народити дитину. Чоловік навіть встиг пройти курси ІТ та знайти роботу.

Денис мріяв про повернення Криму в Україну, про нашу перемогу. Мріяв пролетіти літаком над вільним українським Джанкоєм. Мріяв про мир, власних дітей і спокійне життя.

Однак 24 лютого 2022 року змінило назавжди їхні життя: близькі друзі та побратими Дениса загинули в перші дні повномасштабної війни, тож він вирішив повернутись на службу. Після того чоловік виконував завдання на всіх напрямках фронту, здійснив 94 бойові вильоти та навіть брав безпосередню участь у звільненні острова Зміїний.

За протидію ворожим винищувачам Дениса дали нагороду За мужність ІІІ ступеня, після цього він став повним кавалером цього ордену.

Я його безмежно кохала та чекала. Завжди. І навіть зараз, мені хочеться вірити в те, що ми колись побачимось. Нехай не в цьому світі, але ця думка мене зігріває.

Владислава згадує, що останній місяць перед загибеллю чоловіка був чи не найскладнішим. Денис мало спав, майже не відпочивав, хоч і завжди намагався вирватись, аби побачити кохану.

Пара зустрілась востаннє 15 травня 2024 року. Чоловік приїхав додому всього на дві години й увесь цей час закохані проговорили. Його дружина зараз каже, що дуже вдячна за це йому.

Ми мали традицію перед сном обмінюватись повідомленнями: він писав “Кохання?” Я відповідала: “Назавжди”. І Денис завжди продовжував: “І навіть більше”. Зараз ці слова вже сприймаються по-іншому. Хоч його фізично нема поруч, але я відчуваю його присутність.

За пару днів, 17 травня, пара знову мала зустрітись, але вже у Миргороді. У цей день мав бути також ювілей його мами. Однак замість звичного повідомлення від Дениса, що він повернувся із завдання, його кохана отримала дзвінок зі словами, що його збили.

Читати на тему

Влетів у хмарність, рятуючись від ракети: історія небезпечного маневру від льотчика Karaya

Розповідаємо історію льотчика Вадима Ворошилова про небезпечний маневр.

31-річний льотчик загинув на одному із найгарячіших напрямків фронту, але перед тим встигнув виконати своє останнє бойове завдання та врятувати інших бійців.

Знаєте, ця страшна магія чисел: 17 народився, 17 у нас було весілля, 17 загинув. Це було його улюблене число.

Владислава каже, досі не може забути крик його матері після звістки. Дуже тяжко повертатись у спільне житло, яке орендували. Тут все нагадує про коханого: його речі, його запах. Дівчина каже, що перший час було складно пригадати навіть голос, ніби спогади заблокувались й остання зустріч була не кілька днів, а десять років тому.

Зараз, каже, є відчуття, ніби Денис у відрядженні. Хоч Владислава й бачила його тіло в морзі: пішла туди, хоч і не хотіли пускати, оскільки це був єдиний шанс побачити його востаннє.

Кохана пілота додає, що завжди думала, ніби проживати трагедію можна лише зі сльозами та істерикою. А сама намагалась бути на похованні такою, якою хотів її бачити чоловік: з гарною зачіскою, макіяжем та в сукні, яку так любив Денис бачити на дружині.

Це все було для нього. Він завжди називав мене “Моя леді”.

Припускає дівчина, що для себе коханий “забрав” обручку та браслет, який вона йому подарувала. Адже саме ці речі Денис завжди брав з собою на завдання на удачу. А коли тіло коханого знайшли, цих умовних талісманів при ньому не було.

На згадку собі Владислава зробила тату у вигляді крила на руці. Таке саме було в Дениса. Він зробив його незадовго до загибелі. Пара хотіла, аби цей елемент їх об’єднував. Тепер їхнє бажання здійснилось.

Також Владислава намагається виконати ще одне бажання коханого: поїхати до океану. Її ж власне бажання — зробити все можливе, щоб про пілота-аса Дениса Василюка знав увесь світ.

Він і кожен, хто віддав життя за нашу свободу, — на це заслуговують.

Був взірцем для своїх, і невимовним жахом для росіян також один з найкращих пілотів Су-25 Владислав Риков. У 28 він побачив повномасштабну війну. З того часу був ціллю для росіян. Читай історію полеглого льотчика Су-25 Владислава Рикова.

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.