Американський письменник Стівен Кінг, відомий на весь світ завдяки романам, що поєднують жах, психологію та гостру соціальну драму, раптово опинився в іншій ролі — як найбільш заборонений автор у Сполучених Штатах.
У звіті PEN America саме його ім’я згадується найчастіше серед тих, чиї книги вилучають зі шкільних бібліотек.
Цифри вражають. Упродовж навчального року 2024–2025 зафіксовано понад 6800 випадків вилучення книжок, і хоча це менше, ніж у попередньому році (тоді їх було понад 10 тисяч), тенденція показує: цензура у шкільному середовищі не зникає, а лише набирає нових форм.
Якщо ще десять-п’ятнадцять років тому ця проблема видавалася радше локальною, то тепер ідеться про явище загальнонаціонального масштабу.
Особливо показово, що більшість обмежень зосереджені у трьох штатах — Флориді, Техасі та Теннессі. Тут місцеві закони дозволяють вилучати будь-яку літературу, яку вважають небажаною.
Водночас інші штати, такі як Іллінойс чи Меріленд, навпаки, ухвалюють закони, що захищають школи та бібліотеки від втручання.
Це створює картину, яку Кейсі Міхан з PEN America назвала дві Америки. І йдеться не лише про класичний політичний поділ на червоні й сині штати. Навіть у межах Флориди різні округи реагують на заклики до цензури абсолютно по-різному.
У цьому протистоянні символом став саме Стівен Кінг. Його твори знімали з полиць 206 разів, серед них — культові Керрі та Протистояння.
Але показово, що до чорного списку потрапляють і інші автори, серед них Ентоні Берджес із Механічним апельсином, який став абсолютним рекордсменом за кількістю вилучень — двадцять три рази.
Заборони торкнулися також книжок Джуді Блум, Патрісії Маккормік, Дженніфер Нівен, Сари Дж. Маас і Джоді Пікоулт.
Причини цензури формулюються в дусі часу. Видавці та бібліотекарі говорять про сумнівний контент: теми ЛГБТК+, расові питання, сцени насильства.
Сам Стівен Кінг у різні роки не раз висловлювався проти цензури. Його позиція завжди була жорсткою. Він казав, що література має ставити незручні питання, бо саме в цьому її сенс.
Ще у 90-х письменник стверджував, що спроби викорінити мистецтво від тем, які можуть шокувати чи тривожити, приречені на поразку. Адже життя набагато страшніше за будь-які вигадки письменників.
Кінг завжди був більше, ніж автор страшних історій. У його романах — не лише монстри чи надприродні явища, а передусім люди з їхніми страхами, травмами та вразливістю.
Керрі — це не просто історія про дівчину з телепатичними здібностями, а розповідь про булінг, жорстокість і самотність.
Протистояння — не лише епічна фантазія про кінець світу, а притча про моральний вибір. Тож цензура цих творів виглядає парадоксальною: вона спрямована не стільки проти фантастики, скільки проти реальних тем, які ця фантастика піднімає.
PEN America у своєму звіті наголошує: нинішні цифри — це лише частина картини, адже далеко не всі випадки стають публічними.
Ми бачимо лише верхівку айсберга, — говорить Кейсі Міхан.
За її словами, сьогодні дедалі складніше точно виміряти масштаби явища. Але вже зараз очевидно, що цензура у США стала дзеркалом суспільних протиріч.
Одні штати захищають свободу слова, інші — намагаються викреслити все зайве з культурного простору.
І символічно, що саме Стівен Кінг опинився в центрі цієї битви. Людина, яка навчила ціле покоління не боятися дивитися у темряву, тепер стала об’єктом страху для тих, хто боїться книжок.
Шкільні бібліотеки можуть повернути дітям любов до читання. Дізнайся, як це зробити за допомогою нових ініціатив та стратегій — у нашому попередньому матеріалі.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!