Мабуть, немає такого одесита чи одеситки, які б не бачили помпезної споруди навпроти Філармонії. Та й гостям міста не може не втрапити в око це пурпурове архітектурне тістечко, яке б однозначно прийшлося б до смаку Марії Антуанетті.
Проте, кому б ще більше було комфортно у готелі Bristol Hotel 5* Odesa, то це героям нашумілого цьогоріч серіалу Бріджертони.
І якщо під час перегляду серіалу чи прочитання однієї з книг можна було лише мріяти, щоб дихати одним повітрям з Ентоні Бріджертоном чи поговорити з міс Елоїзою, або ж навіть наштовхнутися на леді Денбері чи королеву Шарлоту, то в цьому місці всі мрії стають можливими.
Незадовго до прибуття в готель хтось може засумніватися, чи є місце комфорту в цьому параді задумливих статуй родом з іншого століття, розкішних канделябрів і стель, які, мабуть, простіше побачити в музеї.
Однак, з першого ж кроку в цей світ кришталевих люстр почуваєшся на диво впевнено. Ба більше, ніби навідуєшся в гості до доброго і, звісно, дуже заможного дядечка, на ім’я Брістоль.
Його помешкання, попри те, що зберігає памʼять не одного покоління та стиль попередніх епох, до того ж відносить у спогади, які причаїлися у віддалених комірках памʼяті.
І якщо при вході тебе вітає аромат весняного саду після дощу, то в ресторані ти вже не згадаєш свої пробіжки під зливою. Тут мені чомусь пахне пʼянким Різдвом. Цей запах схожий на аромат печива і неодмінно розбурхує апетит.
Та не поспішай перейматись, як його втамувати. Бо добрий друг дядечка — новий бренд-шеф Айк Вейшторт — уже знає чого ти хочеш. А якщо дається, що скуштувати за своє життя тобі вдалося все і вразити немає чим, пан готовий з тобою посперечатись. І зробить він це не на словах, хоча віртуозності гумору йому не займати.
Шеф готовий сказати своє слово на кухні найкращим способом, який йому доступний — смаками. А за весь свій кулінарний шлях від Іспанії до США пізнав він їх чимало. І мовчати тут шеф не планує: каже, не може не займатися кулінарією, і все.
Говорить він про свою пристрасть навіть у найпізнішу пору після довготривалої зміни на кухні, звідки вже більшість кухарів відпустив відпочивати. А тим, хто лишився, жартівливо заперечує, що працює 24/7, аби досягти досконалості.
Та попри всю свою з першого погляду запальну натуру в смаках, шеф дотримується принципів тендітної легкості. Кожна страва має свій акцент і так звану перчинку, але водночас може оповити своїм ніжним смаком кожного, хто готовий її скуштувати.
Внести пару своїх ремарок та розбурхати від цієї елегії під час вечері може хіба що келих вина, який доповнює і підкреслює смак обраної страви. Варто лише попросити допомоги в сомельє, і тоді вечір, здається, буде продовжуватися вічність.
Тільки й лишається насолоджуватись усіма частинками пазла, що співпали в один момент. З цього моменту, що більше нагадує сон, може витягнути тільки кілька речей — легка прохолода, що нагадує про старовинність будівлі й недосконалість системи опалення, а також реальність, яка пробивається гудками телефону.
Та не встигнеш ти швидко закінчити робочу розмову в лоббі, аби не заважати вечері, як атмосфера місця знов захопить тебе у свій вир: цього разу це просто дитина одного з гостей готелю, яка вирішила підкорити білий рояль біля входу.
І ось ти вже не в думках про роботу чи інші свої турботи, а в кожній ноті Щедрика Леонтовича, тішишся, як нові покоління тягнуться не просто до прекрасного, але й водночас рідного мистецтва.
Та й сама споруда сповнена цим духом: побудована в проміжку 1898-1899 роках, вона зберігає не лише красу польоту думки Бернардацці та Мінкуса, а й 125-річну історію міста з усіма його болями, які завжди переплітались і йшли пліч-о-пліч з вмінням “тримати марку”.
Більшовики намагалися переробити історичне місце під себе, змінили назву на “Красний”, але одесити все одно трактували це найменування на свою користь і казали: “Значить не червоний, а красивий і найкращий”.
Після розпаду СРСР готель потребував реставрації, як і вся Україна після радянської окупації. Та коли відкрив свої двері після реставрації у 2010 році, уже не мав відбою навіть від голлівудських зірок.
Воно й не дивно: на смак тут можна вибрати номер будь-кому. Для Малковича — старовинні балдахіни над ліжком. А ось для Кіліана Мерфі — сучасні покої.
Хто ж хоче повернутися до теми доби Регентства, може вибрати люкс з бріджертонським ніжно-блакитним, чи яскравим червоним, як у леді Денбері.
Стандартні номери можуть поєднати бажання подорожувати в епохах лише завдяки ключ-карті готелю та зберегти відчуття присутності в сучасному світі.
Не дасть забути про реальність і система сповіщення про повітряну тривогу. З нею варто постаратись, аби проспати “вітання” від сусідів. За всіма правилами, сховатися від небезпеки теж є де — варто лише йти за вказівними знаками прямісінько до укриття.
І це саме та мить, коли хочеться побачити не лише спа-процедури та смачні наїдки на столі, але й згадати про інклюзивність та соціальну частину. Адже в наш час розкіш зберегти свою столітню історію виборюють захисники та захисниці коштом свого здоров’я і життя.
Тож хотілося б бачити не лише просторі ліфти, які, звісно, можуть полегшити шлях до свого номеру, але й додаткові можливості дістатися того ж таки спа за будь-якого стану здоров’я.
Менш із тим, прощатися з неочікувано для себе домашньою атмосферою місця непросто. Адже тут знайти затишок можуть як мандрівники у справах, які можуть провести робочі зустрічі просто в одній з конференц-зал готелю, так і великі мрійники, які прагнуть на певний період зануритись у казку, про яку раніше можна було прочитати лише у книгах.
Так, Bristol Hotel 5* Odesa — це як нішевий парфум, який для когось — приємна буденна звичка, декому просто не підходить, але для когось — це мрія, яку все ж варто здійснити.
Та хочеться вірити, що за бажання ця казка може бути доступною для кожного. Важливо тільки зрозуміти: ким хочеш бути саме ти.
У подорожах приємно все, крім пошуків та планування. Щоб скласти оптимальний маршрут між усіма пам’ятками та закладами, можна витратити кілька годин. Однак не тепер. Читай, як за допомогою ШІ скласти маршрут найкращими туристичними місцями.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!