16-й Одеський міжнародний кінофестиваль готує широку афішу, де очікуються прем’єри, спеціальні покази, а також тематичні секції.
Серед них — чотири програми, що торкаються складних тем людського досвіду: війни, пам’яті, еміграції, родини.
Ці добірки показують, як кіно здатне проговорювати найболючіші переживання сучасності й водночас нагадувати про цінність людської близькості.
Тут є камерні драми, що фіксують інтимні стосунки, і масштабні історії, які охоплюють ціле століття.
У центрі кожної стрічки — людина зі своїми втратами, надіями та пошуком власного місця у світі.
Фокус на Польщу
Ця програма фестивалю, створена за підтримки Інституту Адама Міцкевича та Польського інституту в Києві, знайомить із різними гранями польського кінематографа — від класики до сучасних пошуків.
Це і сюрреалістичне бачення минулого, і хроніка змін, що перевертали суспільство у 1980-х, і особисті історії, що боляче відгукуються у глобальному контексті.
Імаґо (Imago, 2023, Польща / Нідерланди / Чехія, реж. Ольга Чайдаш)
Кінець 1980-х. Наймолодша донька у великій польській родині шукає себе в атмосфері змін. Контркультура, мрії і бажання свободи стикаються з реальністю часу, що хитався між старою системою і новою добою.
Рік у житті країни (Rok z życia kraju, 2024, Польща, реж. Томаш Вольський)
1981-й рік у Польщі — це водночас хроніка воєнного стану і абсурд повсякденності. Танки на вулицях і пропагандистські гасла сусідять з побутовими дрібницями, які викривали безсилля влади.
Кадр з фільму Рік з життя країни
Власність (The Property, 2024, Ізраїль / Польща, реж. Дана Модан)
Жінка разом з онукою приїздить до Польщі, щоб повернути родинне майно, втрачене під час війни. Але справжня мета — знайти перше кохання, яке лишилося у минулому на десятиліття.
Страх (Lęk, 2023, Польща / Німеччина / Швейцарія, реж. Славомір Фабіцький)
Дві сестри вирушають у подорож, яка стане їхнім випробуванням. Хвора Малґожата хоче піти з життя на власних умовах, а Люція намагається втримати її поруч. Це історія сміху й сліз, прощання й віднайденої близькості.
Німі дерева (Drzewa milczą, 2024, Польща / Німеччина / Данія, реж. Аґнєшка Звєфка)
Курдська дівчина після загибелі матері бере на себе турботу про молодших братів і батька. Життя у таборі для біженців переплітається з її малюнками, які оживають, перетворюючи приватну історію на символ глобальної кризи.
Кадр з фільму Німі дерева
Санаторій під клепсидрою (Sanatorium pod klepsydrą, 1973, Польща, реж. Войцех Єжи в Гас)
Сюрреалістична подорож героя у світ, де час зупинився, а минуле й примари стають реальністю. Це фільм-метафора про пам’ять, смерть і пошук сенсу у світі абсурду.
Ліс (Las, 2024, Польща / Чехія, реж. Лідія Дуда)
Сім’я в Біловезькій пущі збудувала власний рай, але прихід біженців руйнує цю ідилію. Допомога тим, кого відкинули держави, стає викликом і для дорослих, і для дітей.
Асистент (Człowiek do wszystkiego, 2025, Польща / Велика Британія, реж. Вільгельм Саснал, Анка Саснал)
Скромний палітурник стає асистентом винахідника й потрапляє у чужий світ влади й покори. Особисті межі стираються, і він втрачає контроль над власним життям.
Кадр з фільму Асистент
Дружніми очима
Тимчасовий притулок (Temporary Shelter, 2024, Ісландія, реж. Анастасія Бортуалі)
На тлі північних пейзажів і вивержень вулканів розгортається історія про людей, які шукають новий дім у світі, що розсипався на уламки. Фільм нагадує, що навіть у найважчі моменти люди здатні знаходити сили для відродження.
Віктор (Viktor, 2024, Данія / Україна / Франція / США, реж. Олів’є Сарбіль)
Хлопець із Харкова, який не чує, по-своєму сприймає світ і мріє стати воїном. Війна змушує його шукати сенс і власне місце у реальності, де вибухи звучать тишею.
Чим довше ти кровоточиш (The Longer You Bleed, 2025, Німеччина / Україна / Велика Британія, реж. Юен Водделл)
Берлін стає тимчасовим прихистком для українців, які щодня дивляться на війну крізь екрани телефонів. Камера фіксує, як вони намагаються будувати нове життя і водночас залишаються емоційно в середині війни.
Сімейні цінності: життя
Скажи їй, що я кохаю її (Dites-lui que je l’aime, 2025, Франція, реж. Романа Борінже)
Режисерка переносить на екран історію власної матері. Зйомки змушують її знову пережити зникнення матері в дитинстві й пройти крізь давній біль.
Кадр з фільму Скажи їй, я кохаю її
Вони стануть попелом (Polvo serán, 2024, Іспанія / Швейцарія / Італія, реж. Карлос Маркес-Марсет)
Подружжя, яке прожило разом понад сорок років, стикається з невиліковною хворобою. Разом вони вирушають у останню подорож — шлях прощання і любові.
Літо в грудні (Verano en diciembre, 2024, Іспанія, реж. Кароліна Африка)
Родина збирається на річницю смерті батька. У тісному просторі будинку вибухають емоції: сестри з різними характерами вступають у конфлікти, що оголюють приховані образи й страхи.
8 (2025, Іспанія, реж. Хуліо Медем)
Вісім епізодів простежують життя пари від юності до старості. Число 8 стає символом нескінченності й віддзеркалює їхню історію кохання крізь десятиліття.
Після вечірки (After Party, 2024, Чехія, реж. Войтех Стракатий)
Безтурботне життя молодої дівчини руйнується після появи боргових проблем батька. Вона мусить зробити вибір між підтримкою родини і власним порятунком.
Кадр з фільму Після вечірки
Сімейні цінності: діти
Мій нерозлучник (Mon inséparable, 2024, Франція, реж. Анн-Софі Байї)
Мати й дорослий син живуть майже нерозлучно. Але коли син закохується й чекає на дитину, цей зв’язок починає руйнуватися, відкриваючи нові виклики для обох.
Інструкції не додаються (Sin instrucciones, 2024, Іспанія, реж. Марина Сересескі)
Легковажний герой несподівано отримує на руки доньку від колишньої коханої. Його життя перетворюється на історію про відповідальність, любов і боротьбу за право бути батьком.
Про Луїса (Es geht um Luis, 2024, Німеччина, реж. Лючія К’ярла)
Сім’я стикається з кризою, коли їхнього сина починають цькувати у школі. Батьки змушені вирішити, як захистити дитину і водночас зберегти власні стосунки.
Левиця (Emalõvi, 2024, Естонія / Німеччина / Латвія, реж. Лійна Трішкіна-Вангатало)
Зникнення 15-річної дівчини руйнує життя її матері. У розпачі вона готова йти на межу розуму, аби знову відчути зв’язок із донькою.
Кадр з фільму Левиця
Люкке після пологів (Lykke post partum, 2025, Швеція, реж. Алексе Ландґрен, Карен Гелен Гауґард)
Після народження другої дитини жінка занурюється у післяпологову депресію. Родина розпадається, і їй доводиться самій шукати сили, щоб відновити рівновагу й повернути любов близьких.
Після літа / Зв’язок мачухи (Tras el verano, 2025, Іспанія, реж. Йоланда Сентено)
Молода жінка намагається побудувати стосунки з пасинком, який для неї став частиною сім’ї. Але криза у шлюбі загрожує розірвати цей крихкий зв’язок назавжди.
Окрім цих програм ОМКФ підготував добірки фестивального світового та українського кіно.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!