Пам’ятні події, особисті надбання та віра в дива — ведучі Starlight Media про різдвяні традиції та підсумки 2023 року

Зараз люди традиційно підбивають підсумки року, що минає, та будують плани на майбутній. Ведучі Starlight Media також поділились спогадами про 2023 рік.

Яна Брензей, Орест Дрималовський, Вадим Карп’як, Юлія Сеник, Григорій Решетник та Надія Матвєєва розповіли про особисті досягнення, найвизначніші події року та сімейні традиції святкування Різдва.

Яна Брензей (марафон Єдині новини, Вікна-новини)

— Якою загальнонаціональною подією вам найбільше запам’ятається 2023 рік? 

— 2023 рік для мене — це рік, коли неможливе стало можливим. Європейський союз дав старт переговорам про членство України. Ще три роки тому це здавалось чимось з області фантастики.

Цьогоріч українські морські дрони відігнали російські кораблі подалі від наших вод. Наші технології поставили на місце цілий Чорноморський флот Росії. Системи Patriot збивали в українському небі “аналоговнєтні” Кинджали.

До цього ніхто не знав напевне, що вони на це здатні. І за всіма цими дивами стоять головні чудотворці країни — Сили оборони.

— Ваші особисті надбання у 2023 році?

— Цього року в моєму житті зʼявився Плутарх — голосисте й вперте щеня французького бульдога. Для мене він не просто друг і пес, а й гучне (буквально) нагадування про те, що життя не можна відкладати на потім. Я довго хотіла собаку, але було стільки “але”. Утім під час війни сумніви зникли, бо чого чекати, якщо кожне завтра під питанням?

Фото: yanabrenzey / Instagram

Орест Дрималовський (марафон Єдині новини, Вікна-новини)

— Якою подією вам найбільше запам’ятається 2023 рік? 

— 2023-й був вкрай складним роком для українців. Другий рік повномасштабної війни. Рік щоденних російських обстрілів, щоденних трагедій. Минулого тижня я як журналіст працював на місці, куди влучили уламки збитих балістичних ракет, якими вчергове атакували Київ.

Чорна від полум’я житлова дев’ятиповерхівка, знищені автомобілі, поранені люди, налякані діти… Таких спогадів, на жаль, за цей рік у мене чимало. Але є й приємні. Я пригадую минулорічні холодні вечори без світла. Тепер цього немає. І це значить, що ми як держава стали сильніші.

Я пригадую наші багатомільйонні збори — на дрони, на автівки, на помсту. Українці — нація доброчинців і волонтерів.

Покажіть мені ще один народ у світі, який би настільки активно допомагав державі, як ми. Наша боротьба триває — і це важлива перемога цього року.

— Ваші особисті підсумки цього року?

— Моя головна навичка цього року — я навчився збирати гроші. Ні, не для себе. Для війська. Мав честь приєднатись до кількох командних зборів — на потреби бригади Азов та Третьої окремої штурмової.

Виявилось, бути волонтером — не так вже й складно. Я розігрував книжки, платівки, зустріч, вініловий програвач і навіть ящик мандаринок. Цього року я познайомився з десятками чудових людей, серед них багато військових. Це чудові хлопці і дівчата, на яких тримається наша країна. І я щасливий від такого спілкування.

— У вашій родині є сімейні традиції, які ви зберігаєте попри все?

— Традиція Святвечора — 12 страв. Моя мама завжди її дотримується. Кутя, вареники, пампушки… Я все це обожнюю. Перед вечерею мій батько обов’язково запалює свічку. У нашому домі завжди встановлюють ялинку. А після вечері ми ще довго не встаємо з-за столу. Часто не можемо наговоритись до пізньої ночі. І колядуємо, звісно ж.

Різдво для мене — це насамперед колядки. Я обожнюю колядувати з дитинства. Мої батьки завжди з великою радістю зустрічали колядників, вертепи. Мій батько — вчитель, тож кожного року до нашого дому приходять його учні. Ми колядуємо разом. Різдво Христове — це про світло, яким хочеться ділитись.

Вадим Карп’як (марафон Єдині новини)

— Різдво в дитинстві було моїм найулюбленішим святом. Улюбленішим, ніж Новий рік. І не тому, що на Різдво можна було непогано поліпшити своє матеріальне становище колядуванням впродовж трьох днів, а тому що воно розтягнулося в часі.

Три дні Різдва: Святвечір був 6-го, а потім 7, 8 і 9 — три дні Різдва. Новий рік під цим кутом мене трошки пригнічував, бо ти його чекаєш-чекаєш, чекаєш-чекаєш, а потім бах — 00:00, бум і все, Новий рік настав. А Різдво можна було смакувати в часі.

Ми ходили колядувати, поки були зовсім малі. Звичайно ховалися — ще радянський союз був, нас намагалися ловити вчителі. Насправді, не дуже то й ловили, але не можна було якось аж так явно в школі афішувати перед ними колядування.

Але оця магія ходіння, ця магія якогось дива залишалася, тому що коли ми стали трохи старші і вже можна було відкрито ходити колядувати, то ми ходили з однокласниками, ми робили вертепи.

І це один із найприємніших моїх різдвяних спогадів, тому що вертеп — коли ви маєте костюми, ви робите, шиєте собі ці костюми, якось їх лагодите, є сценарій, ви вивчаєте ролі.

І це така вистава хвилин на десять, ти ходиш по добрих знайомих, по родичах цю виставу показуєш, і воно все дуже атракційно, весело, тому що це час дива і якихось містичних подій.

Фото: Vadym Karpiak / Facebook

Я пригадую, що на Різдво 1993 року ми з однокласниками настільки наколядувалися цим вертепом, що ми ці гроші зберегли до літа, а влітку увісьмох нам їх вистачило з’їздити в Запоріжжя. Щоправда, ми не витрачались на готель, а жили у нашого доброго знайомого Ігоря Симчича, у його батьків — увісьмох помістилися в цю трикімнатну хрущівку. І ми тиждень там були на 500-річчя козацтва. Отак ми походили вертепом тоді.

А вже коли я зовсім став дорослим, як це називається, то я тоді був залучений до ходіння вертепом в селі. Колядування на церкву — це взагалі окремий вид, тому що збиралися ґазди і ґаздині. Вони ходили разом, це Косівський район, село Микитинці. Вони ділили село на кутки і кожна група обколядовувала свій куток. 

Але, до речі, колядувалось, віддаю належне, неоперативно — співали по 2-3 колядки різні і старалися, щоб вони не повторювалися бодай кілька хатів. Тобто репертуар був дуже широкий, а колядки ще й підбирали так, щоб пасувало саме цим ґаздам і ґаздиням. Тому це було окреме мистецтво. 

І що характерно, це язичницька якась така ознака, очевидно, але заходили обколядовувати навіть ті хати, де ніхто не жив. Зараз, на жаль, ця традиція вже відходить. 

Тетяна Висоцька (марафон Єдині новини, Вікна-новини, ДНК.Свої)

— Щороку на Різдво ми родиною ходили на Софійську площу. Ось уже другий рік ця традиція на паузі. І ось уже другий рік ми святкуватимемо мого без чоловіка Олексія, який служить.

Та традиції хоч якось мають жити, тому я спекла штолени і відправила йому поштою з подарунками. А він нам від себе під ялинку. І це важливо, для чоловіка, для дітей, які чекають від батька приємностей. 

Читати на тему

Різдво в Україні до 1918 року: що каже історія та чи є 25 грудня ближчим для українців

Коли українці святкували Різдво Христове до приходу більшовиків: читай у матеріалі.

Юлія Сеник (Факти ICTV, телемарафон Єдині новини)

— Різдво для моєї родини — це одне з найважливіших свят у році! Це зовсім не про гучне святкування, це для нас завжди духовне радісне свято — народження Ісуса Христа, віра в диво, в перемогу добра над злом. 

Ми старанно готуємося, дотримуючись християнських традицій, переданих ще від моєї прабабусі. Святвечір завжди пісний, адже триває ще різдвяний піст. Ми готуємо вечерю з 12 пісних страв, де обовʼязково є горох з грибами, різні страви з риби, соління, узвар, звісно, кутя.

Кутю готую завжди пшеничну, з додаванням таких інгредієнтів як мак, горіхи, мед, сухофрукти, хто що любить, у нас це і родзинки, і трішки кураги, а для кислинки додаємо журавлини, ще люблю додати цукати з вишні. Усе заправляю наваристим узваром. 

А зранку на саме Різдво Христове ми йдемо родиною до церкви на святкову Літургію. Зараз головна молитва всіх українців — аби якнайшвидше закінчилася війна і наші наймужніші воїни повернулися додому живі! Молимо лише про це, чекаємо різдвяного дива і віримо в перемогу!

Григорій Решетник (Холостяк, Неймовірна правда про зірок, ВІН ВОНА ШОУ)

— Якою загальнонаціональною подією вам найбільше запам’ятається 2023 рік? 

— У 2023 році найголовнішими були перемоги та успіхи наших героїв і героїнь, наших захисників та захисниць на полі бою. Ми — країна, на яку напав сусід, цього року пішли в контрнаступ. І щодня, щохвилини наші захисники наближають нашу перемогу, відганяючи противника від наших берегів, від наших міст.

— Ваші особисті надбання чи підсумки 2023 року?

— Я нарешті знов повернувся до вивчення англійської мови. Це моя давня мрія, тому що я, хоч і вивчав її в школі та університеті, але це завжди складно мені давалось. А зараз я активно зайнявся англійською, адже її вчать мої діти в школі, класно говорить англійською моя дружина Христина, а я завжди відчував, що відстаю у цьому.

Тому тепер також працюю над собою, адже кожного разу, зустрічаючись зі своїми студентами, навчаючи їх, я кажу, що навіть викладачам завжди є, чому вчитися.

Тим більше ми як країна активно інтегруємось до європейської спільноти, а тому я всіх закликаю, незважаючи на вік, розвивати ваші таланти і здібності та вивчати мови.

— Чи є у вас новорічна традиція, якої ви обов’язково дотримуєтеся?

— Ялинка в домі на зимові свята — це наша обов’язкова традиція. Скажу чесно, цього року в нашій сім’ї були дискусії стосовно того, чи доречно ставити її у такі часи, але ми вирішили, що для дітей це важливо.

Наші діти зростають під час війни, тому важливо пам’ятати і дбати про їхнє ментальне здоров’я і намагатись дарувати їм ці емоції щастя. У попередні роки ми ставили лише штучну ялинку, але цього разу придбали живу. І тепер маємо у квартирі неймовірний аромат новорічного свята.

А ще кожного року після того, як ми всі разом прикрасили ялинку, ми разом з дітьми дивимося фільм Сам удома. Наші хлопці його обожнюють, хоча вже майже на пам’ять знають. 

Надія Матвєєва (Неймовірна правда про зірок, Ранок у великому місті)

— Якою загальнонаціональною подією вам найбільше запам’ятається 2023 рік? 

— Найбільшою і найважливішою подією у 2023 році для мене стало те, що головнокомандувач Валерій Залужний погодився підписати для благодійного фонду UA24 Cергія Костири, волонтеркою якого я є, прапори та футболки, щоб ми змогли обміняти їх на автівки для ЗСУ. 

Наразі наш фонд вже відправив два позашляховики своїм підопічним військовим на східному напрямку. І я дуже тішуся і вдячна за підтримку людині, яку дійсно поважаю, а також вдячна своїм колегам волонтерам.

— Ваші особисті надбання чи підсумки 2023 року?

— Підсумовуючи свій особистий 2023 рік я радію, що здійснила свою мрію — отримала професію коуча за міжнародними стандартами ICF. А також стала студенткою Університету Григорія Сковороди у Переяславі, і буду дипломованим практичним психологом.

Те, що я маю можливість розвиватися, аби бути корисною собі і людям в цей непростий час, дуже мене тішить і в цьому сенсі рік пройшов не дарма.

— Чи є у вас новорічна традиція, якої ви обов’язково дотримуєтеся?

— У мене є давня традиція, про яку я вже неодноразово розповідала — це ранкова прогулянка 1 січня. Цю традицію я збережу. По-перше, тому що в мене наразі дві собаки — Семі і Люсі.

А по-друге, тому що мені дуже подобається на початку нового року з новими думками, чистими почуттями прогулятися вулицями, поки більшість людей ще спить.

Фото: Nadezhda Matveeva / Facebook

Різдво — це велике й радісне свято, одне з найулюбленіших. У нашому матеріалі ми підібрали кращі вітання з прийдешнім Різдвом Христовим 2024 року у віршах та прозі.

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.