15 липня Україна відзначає День Української Державності — свято, що нагадує нам про тисячолітню історію державотворення та важливість кожного громадянина у розбудові країни. Цьогоріч, в умовах повномасштабної війни, це свято набуває особливого значення.
Цей день — чергова можливість замислитись над своєю роллю у творені держави.
Замість того, щоб очікувати змін згори, почати з себе — робити добрі справи, підтримувати одне одного та разом будувати країну, про яку мріємо.
Ми поставили відомим українцям лише два питання:
- Що для мене зробила держава?
- Що я зробив для держави?
Пропонуємо ознайомитись з їхніми думками та подумати про себе. Адже сильна держава починається з небайдужих громадян.
Тетяна Висоцька
Ведуча програми Вікна-новини, проекту ДНК. Свої на СТБ та телемарафону Єдині новини.
— Дуже знаково, що серед ініціаторів Дня Державності був нині покійний дисидент, Герой України Левко Лукʼяненко, який був одним з героїв фільму СТБ про поета Василя Стуса. Я була співавторкою цього фільму, прошерстила чимало літератури й тому можу сказати, що і Незалежність, і Державність для нього точно не були порожніми словами.
Нам як суспільству зараз випала важка нагода переосмислити їхню цінність. Тим більше коли зараз це свято збігається з днем Хрещення Русі.
Ворог зазіхає на нашу землю, державність і історію. Якщо піддамося — забере. Тому так важливо переосмислювати та тримати стрій попри все, менше одне одного зачіпати та критикувати, менше хейту.
Потрібно не забувати хто саме наш ворог і бути згуртованими, адже тільки разом ми переможемо!
Андрій Ковальський
Ведучий програми Факти ICTV та телемарафону Єдині новини.
— Чесно кажучи, я ніколи собі не ставив цього запитання. Так, я народився в іншій державі, але завжди вважав себе українцем і моя рідна мова — українська. Я спілкувався нею ще до того, як це стало трендом, бо будь-яка інша мова для мене була іноземна. І російську я вивчав у школі як іноземну.
А що дала мені держава? Та, власне, все. Перш за все — освіту. Я навчався в українській школі, потім українському Університеті безкоштовно, бо за це заплатила Держава. Так само мої діти нині навчаються в державній школі й обслуговуються в державній лікарні найкращим у світі педіатром, який отримує зарплатню від держави. І держава не залишила мене наодинці з бідою, коли у наш будинок влучив ворожий дрон.
Звісно, за кордоном можна знайти якісь додаткові плюси, але моя Батьківщина — Україна.
Я був зі своєю державою у найскладніші моменти новітньої історії. 2004 року був учасником Помаранчевої революції, зиму 2013-14 років я, як і багато українців, був на Майдані Незалежності. Революція Гідності відбувалася у мене на очах. І, звісно, початок повномасштабного вторгнення я і моя сім’я були в Києві — ми допомагали тим, кому це було найбільше потрібно і працював. Так вчинив кожен справжній українець.
Працюю в потужній компанії, яка НЕ платить гроші в конверті, сплачую всі податки, адже лише це може гарантувати економічно потужну Державу. Особливо у важкий період війни. Інформую суспільство про будь-які зміни, новини, все що відбувається в країні, як і мої колеги. Доначу, роблю збори, навчаюсь у парамедиків, як надавати першу допомогу і бути готовим до будь-якої ситуації.
Юлія Сеник
Ведуча програми Факти ICTV та телемарафону Єдині новини.
У важкий час для країни — я з нею! Складно, важко, небезпечно, але я вірю, що моя країна вистоїть, переможе, подолає ворога зовнішнього — Росію та всіх внутрішніх ворогів.
Що я роблю для своєї країни: я намагаюся робити все від мене залежне, працюю, сплачую податки, я доначу, допомагаю ЗСУ, я допомагала і допомагаю Батьківщині, як і вся моя родина.
Яна Брензей
Ведуча програми Вікна-новини на СТБ та телемарафону Єдині новини.
— У своїй державі я можу бути собою і це найголовніше з того, що вона мені дала. При чому, як в прямому значенні, я на факультеті журналістики вчилася на бюджеті і відповідно могла більше часу, завдяки стипендії приділити, власне, професійному зростанню і підготовці. Так і в переносному значенні, у цій вільній країні, можу відчувати себе такою ж, я можу сама обирати свій шлях і йти по ньому зростаючи в оточенні таких самих вільних людей.
Людовіку 14 приписують фразу Держава — це я, якою він постулює своє авторитарне, одноосібне правління тодішньої Франції, на щастя Україні ця фраза не пасує. Україна — це ми, держава — це ми. Вона складається із наших дій, наших планів.
Тому коли нам хочеться понарікати на державу насправді ми в цей момент нарікаємо на всіх нас. Коли ми пишаємося державою, насправді ми пишаємося самі собою, своїми друзями, своїми рідними. Мій маленький внесок, починаючи від регулярної сплати податків, закінчуючи підтримкою збройних сил України і усім, що я роблю, це і є той маленький пазлик у великій країні під назвою Україна.
Олександр Швачка
Військовий і ветеран, ведучий програми Ранок у великому місті на ICTV2.
— Держава дала мені можливість народитися в Україні, хоч не ідеальній, але сильній Країні! А всі недоліки ми поступово виправимо.
Я віддав частину себе та частину свого життя, вириваючи нашу Неньку з лап кровожерливої Росії. Рухаємо Країну до цивілізованого людства, де працюють закони та живе демократія.
Володимир Рунець
Автор і ведучий програми Смотрите сами, спеціальний кореспондент ICTV.
— Коли мене питають, що держава зробила до мене, я завжди почуваюся некомфортно. Це як спитати “що твоя квартира зробила для тебе?”. Та, наче, і нічого, але це мій дім, я тут живу. Що має мій дім зробити для мене? Та попри це, сьогодні я працюю журналістом, бо маю освіту, яку здобув безкоштовно. Сьогодні я можу подорожувати вільно по всій Європі, бо моя держава домовилася про це з іншими державами.
Насправді держава зробила багато всього того, про що ми не замислюємося. Речі, до яких ми звикли. Я не люблю будувати стосунки, рахуючи хто кому що.
Якщо подумати, що для держави зробив я, то те, за що точно не соромно, я все своє життя сплачую податки. Це внесок в наш спільний добробут. А ще я сумлінно роблю свою роботу, я впевнений, держава має з цього зиск, так воно і має бути. Окрім того, докладаю чималі зусилля, щоби держава змінювалася на краще, реформувалася, становилася справжньою європейською країною. Я знаю, що попереду ще довгий шлях, але я знаю, що ми його здолаємо.
В’ячеслав Довженко
Актор проектів Дільничний з ДВРЗ, Будинок Слово.
— Країна дала мені батьків, друзів, освіту. Тепер це мої цінності, мій багаж і скарб.
А я своєю чергою, здобувши певну майстерність, працюю на культурному полі, в тому числі й над збереженням українського культурного коду. Мені пощастило втілити на екрані таких знакових для України особистостей, як Петро Франко, Микола Хвильовий та ін. Вони стали справжніми героями нації, за свою країну віддали найдорожче, що в них було — своє життя.
На мій погляд, зараз ми знову переживаємо епоху “розстріляного відродження”. Зараз в нас багато досягнень, культура розквітає, спорт також, ми тішимося успіхами, але нас вбивають кожний день, бо в нас йде війна. І цього разу ми маємо вистояти та перемогти.
Григорій Герман
Телеведучий програми ICTV2 Ранок у великому місті.
— Саме для мене країна зробила все. Все, що в мене є зараз, це все мені дала держава. Я ріс у комфортних умовах міста, здобув хорошу освіту, я живу у нормальному будинку, де навіть зараз, у війну, є вода, водопровід і в обмеженій кількості електрика, але вона є. Мої діти зараз здобувають певну освіту, за яку я сплачую, але я маю можливість обрати для них таку освіту. Все це — надає нам наша країна.
І якщо людина каже, що країна нічого не зробила для нього — це означає, що він сам нічого не зробив для країни.
Що я роблю для своєї країни?
Я зараз працюю в програмах на Youtube-каналі ICTV2, які займаються пропагандою і контрпропагандою. Це інформаційне протистояння з дуже потужним ворогом, боротьба ідей і наративів. Боротьба триває, ми маємо більше уваги звертати на їхні ІПСО і наративи, робити це більш централізовано. Це мій внесок, те, що я зараз роблю для своєї держави.
Цьогоріч ще рано підбивати підсумки подій, що відбулися в нашій державі, але ключові події 2023 — можемо нагадати.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!