Від закритих презентацій на манекенах до феєричних шоу: як з’явилися модні покази у світі

Останні десятиліття для людей поняття модних показів стало доволі звичним та знайомим. Та чи знаєш ти, що так було далеко не завжди? Ще донедавна, близько століття тому, лише королівські особи та багаті торговці мали привілей оглядати дизайнерські колекції одягу. Це пов’язано з тим, що страх перед крадіжкою ідей змушував дизайнерів проводити презентації за закритими дверима, де знімання було категорично заборонено. Детальніше про історію появи тижнів моди розповіли у виданні Elle Україна.

Перехід від манекенів до моделей

Переломний момент у світі моди стався у 1860 році. Тоді Чарльз Фредерік Уорт, англійський модельєр, вперше в історії використав живих моделей замість манекенів під час показу в Парижі, щоб додати емоційності та вражаючого ефекту своїм колекціям.

Однак першою почала проводити формальні модні покази британська дизайнерка Люсіль. У 1905 році вона організувала шоу під назвою Парад манекенів. Це сприяло подвоєнню продажів її одягу наступного року.

З часом французький модельєр Поль Пуаре перетворив модні покази на костюмовані бали. Тоді дві моделі перебували на сцені та презентували одяг, в той час, як дві інші переодягалися у наступне вбрання.  

У 1920-30-ті роки до розквіту модної індустрії призвели вже такі легендарні постаті як Коко Шанель, Мадлен Віоннет та Ельза Скіапареллі. Вони використовували елементи німого кіно у своїх показах, щоб залучити більше клієнтів.

Розвиток американської економіки та культури зробив можливим участь середнього класу в модних заходах. У 1903 році універмаг Ehrlich Brothers у Нью-Йорку вперше адаптував концепцію французьких модних показів. Він задав тренд на проведення модних показів у ресторанах чи готелях, де вимоги до моделей були досить прості: красива постава та приваблива зовнішність.

Як війна вплинула на світ моди

Широко поширена думка, що перші модні покази відбулись у Парижі, є неправдивою. Така помилка виникла, оскільки до 1940-х років американські дизайнери регулярно відвідували Париж в пошуках натхнення. У той час покази не проводилися регулярно — їх організовували у вигляді вечірок у модних домах відомих модельєрів.

Проте, у зв’язку з неможливістю подорожей до Європи під час Другої світової війни, американська публіцистка Елеонора Ламберт переключила увагу модної індустрії на Нью-Йорк.

У 1943 році вона ініціювала проведення першого Тижня преси, який закликав дизайнерів продемонструвати свої витвори в США. Пізніше це трансформувалося у Тиждень моди.

Читати на тему

Колекції українських брендів уже в Нью-Йорку: як мода об’єднує Україну зі світом

Експерка каже, що й надалі буде допомагати українським дизайнерам. Адже така модна українізація допомагає боротися з російською пропагандою.

З військового камуфляжу — до високої моди

Післявоєнна економічна криза стимулювала модельєрів до творчого підходу. В результаті це стало рушієм для створення колекцій на мініатюрних ляльках для експозицій, що мандрували світом. Перша виставка стартувала у 1945 році у паризькому Луврі. Одними з ініціаторів таких заходів були Крістобаль Баленсіага, Роберт Річчі та Жанна Ланвін.

У цей же період Крістіан Діор, відчуваючи втому суспільства від монотонності та військової форми, у 1947 році представив у Парижі свою колекцію New Look. Вона презентувала революційно новий образ сукні із заокругленими плечима та вузькою талією.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений Eternal Goddess (@eternalgoddess.uk)

Зліт прет-а-порте

Та з часом салонні дефіле, які були орієнтовані на вузьке коло клієнтів, поступилися місцем масовим показам. Завдяки цьому мода стала більш доступною.

Так, у 1950-ті роки почали з’являтися молодіжні субкультури, які мали значний вплив на індустрію. Тоді виникла ідея створення готових невеликих серійних колекцій. Це сприяло більшій доступності та демократичності моди.

Такі дизайнери як Карл Лагерфельд та Ів Сен-Лоран зіграли ключову роль під час прет-а-порте революції. Вони почали представляти свої колекції на тиждень раніше від офіційних показів високої моди. Ця стратегія виявилася успішною і врешті-решт вилилася в еру масової моди, яка продовжує процвітати й нині.

Повернення до традиційних показів

Після тридцятирічної перерви, пов’язаної з війною, традиція модних шоу була відновлена. Паризькі дизайнери провели другий Тиждень моди у 1973 році. А за ними послідували й колеги з Мілана (у 1979 році) та Лондона (у 1984).

Відновлення американського Тижня моди відбулося у 1993 році. Тоді покази почали створювати з метою побачити на подіумі нових модельєрів.

Епоха супермоделей та телевізійних трансляцій

1990-ті роки принесли нову тенденцію — світ почав захоплюватися вбранням, яке вдягала конкретна модель чи знаменитість. В цей час на сценах можна було побачити супермоделей, що носять одяг, про який мріє чи не кожна дівчина.

Модні бренди інвестували значні суми в співпрацю з супермоделями, що дало змогу їм отримувати доходи на рівні знаменитостей зі світу музики та кіно.

Розвиток телебачення відкрив можливість для трансляції модних шоу в прямому ефірі, спонукаючи дизайнерів створювати все більш вражаючі покази для залучення широкої аудиторії.

Александр Маккуїн став яскравим прикладом такого підходу, зокрема, зі своїм шоу Voss 2001 року, де він представив колекцію на тему психічних розладів, розмістивши гостей усередині прозорого куба, а колекцію Dante показав у церкві в Лондоні.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений MOROS (@cultomoros)

Сучасні модні покази дотримуються традицій. Тож Тижні моди починаються із Нью-Йорка, за яким вже слідують Лондон, Мілан, та Париж. Вони проводяться двічі на рік: дизайнери презентують осінньо-зимові колекції у лютому та весняно-літні — у вересні.

Раніше ми розповідали про екологічну моду або що таке sustainability, і чому нам варто ставати свідомішими у споживацтві.

Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!