Іван Марчук — легендарний художник, його особливий стиль знають у всьому світі, його ім’я шановане серед світових митців, а твори продаються за сотні тисяч доларів. В Україні ж його ім’я відоме переважно у вузьких мистецьких колах, хоча про нього варто знати кожному українцю.
Адже він — живий геній, який славить Україну на весь світ.
Як радянському художнику вдалося розвинути та зберегти свою унікальність, у той час, коли відрізнятися було не дозволено, і чому заборонений радянською владою митець так і не став широко відомим серед українців, тоді як він заслуговує бути відомим далеко за мистецькими колами — дізнайся далі.
Дитинство
Народився Іван Марчук у 1936 році на Тернопільщині у родині ткача, що згодом відіграє неабияку роль в його житті. Як і у багатьох сільських дітей, у нього не було змоги розвивати свої творчі здібності. Він, як і всі, малював підручними матеріалами, а замість фарб використовував квіти та плоди. Попри це у підлітковому віці йому вдалося у малюванні розгледіти своє покликання та обрати його за професію.
Вчили Івана Марчука, як і усіх радянських художників — без власного стилю та індивідуальності, аби все було за канонами радянського соціалістичного мистецтва і не вирізнялося з ідеології партії.
Перші кроки до власного стилю
Саме під час такого нудного навчання з’являється підпільна академія викладача Карла Звіринського, який почав таємно викладати та знайомити студентів зі світовим мистецтвом. Саме це стало першим кроком для Марчука у пошуку індивідуальності, й саме так у художника Івана Марчука з’явилося два творчих доробки: офіційний радянський і підпільний — вільний.
У підпіллі художник намагався експериментувати та шукати свій, саме той, особливий, стиль. Ці пошуки привели його у дитинство, де батько, переплітаючи нитки, ткав на своєму верстаті. Саме ці дитячі спогади стали основою стилю, який Марчук вигадав та назвав “пльонтанізм”, де мазки фарб переплітаються, немов нитки на верстаті, утворюючи малюнок. Саме цими нитками-мазками Марчук проплітає кожну деталь у своїх картинах.
Заборона Івана Марчука
Іван Марчук працював у Києві в офіційних структурах для митців, але від КДБ не вдалося приховати справжню діяльність, справжні художні твори. Його стиль зовсім не вписувався у соціалістичні канони, тож Іван Марчук був під забороною в СРСР. Він знав, що постійно на мушці у спецслужб і це неабияк напружувало, адже коли ти навіть таким способом йдеш проти радянської системи, будь готовим, що одного дня тобі у двері постукають. А про виставки, визнання чи Спілку художників і взагалі не йшлося.
Наприкінці 80-х Іван Марчук здійснює свою давню мрію — виїжджає із Радянського Союзу. За кордоном, на волі, де приймають твій стиль та індивідуальність, митець повністю поринає у роботу і творить свої шедеври, не озираючись.
Головними мотивами його картин залишалося те, що близьке серцю — українські пейзажі. За кордоном він підкорює серця мистецького світу і стає відомим художником, але на батьківщині його згадають лише через роки, коли радянський дух остаточно розвіється над Україною.
Іван Марчук в Україні
У 90-х роках Івану Марчуку організовують першу виставку в Україні та навіть дають звання Заслуженого художника України.
На сьогодні у доробку Івана Марчука понад 5000 картин, за його плечима понад 150 персональних виставок. Нам пощастило жити в один час із генієм сучасності, який творить шедеври.
Нам пощастило, що ми живемо тоді, коли цими картинами можна відкрито захоплюватися, і нам, українцям, варто це збагнути та цінувати.
Нагадаємо, раніше ми розповідали історію майстра балету Сержа Лифаря.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!