Організація Північноатлантичного договору — НАТО — це гарант безпеки у Північноатлантичному регіоні. Мета військового блоку — гарантувати свободу та безпеку своїх членів політичними та військовими засобами.
Організація Північноатлантичного договору — міжнародна організація, що заснована 4 квітня 1949 року в американському місті Вашингтон. До складу увійшли тоді 12 країн Європи та Північної Америки.
НАТО — це політико-військовий союз, тож його основними цілями є колективна оборона членів. Наразі об’єднані 30 країн.
НАТО забезпечує свободу та безпеку країн-членів з використанням політичних і військових засобів. Це головна роль військового блоку.
У цьому сенсі НАТО забезпечує унікальний трансатлантичний зв’язок для співпраці.
Як зазначено у Північноатлантичному договорі, усі члени Північноатлантичного Союзу підтверджують свою відданість основоположним цінностям, зокрема демократії, свободі особистості та верховенству права.
Рішення в НАТО ухвалюються консенсусом та є виразом колективної волі всіх союзників.
Країни — члени НАТО проводять консультації перед ухваленням рішення.
Сучасні виклики вимагають комплексного підходу, тож НАТО розвиває мережу партнерських відносин з країнами та організаціями, які поділяють її зацікавленість у міжнародному мирі та безпеці.
Північноатлантичний Союз захищає країни НАТО і допомагає підтримувати безпеку в євроатлантичному регіоні.
Партнерство охоплює країни по всьому світу, зокрема Австралію, Японію, Республіку Корея, Нову Зеландію, Ірак, Монголію, Пакистан тощо.
НАТО також співпрацює з Європейським Союзом та Організацією Об’єднаних Націй.
Організація має чітку структуру з визначеними функціями та завданнями. Члени Організації Північноатлантичного договору мають делегацію у штаб-квартирі НАТО в Брюсселі.
Делегацію очолює посол, призначений своїм урядом.
До складу національних делегацій входять державні службовці міністерств закордонних справ, міністерств оборони та інших відповідних міністерств.
Посол кожної країни, що входить у військовий блок, виступає від імені уряду під час консультацій та під час ухвалення рішень.
Найвищим органом для ухвалення рішень з усіх аспектів діяльності НАТО є Північноатлантична рада (ПАР), до якої входять усі держави — члени Союзу.
Засідання можуть відбуватися на рівні Постійних представників (або послів), на рівні міністрів закордонних справ і оборони, а також на рівні глав держав і урядів.
Засідання Ради проводить Генеральний секретар НАТО, роль якого полягає у сприянні досягненню згоди з ключових питань між державами — членами військового блоку. Наразі Генсеком Північноатлантичного Союзу є норвежець Єнс Столтенберг.
Військовий комітет є головним джерелом військових порад Північноатлантичній раді.
Усі рішення в НАТО ухвалюються за принципом консенсусу. Це означає, що ніхто не голосує, а консультації ведуться доти, доки не вироблять прийнятне для усіх рішення.
Отже, “рішення НАТО” — це вираження колективної волі усіх без винятку членів організації, що ґрунтується на одностайній згоді.
Колективна оборона.
Члени НАТО завжди допомагатимуть одне одному в разі реальної загрози: напад на будь-кого з союзників вважається нападом на всіх.
Кризовий менеджмент.
У НАТО наявний повноцінний набір політичних та військових спроможностей для надання відповіді різному кризовому спектру — перед конфліктом, під час та після нього.
Кооперативна безпека.
Найкращий спосіб гарантування безпеки на євроатлантичному просторі — це розвиток мережі партнерських відносин зі світом.
Середовище міжнародної безпеки постійно змінюється.
Відповідно, на саміті НАТО в Мадриді в червні 2022 року НАТО схвалить свою нову Стратегічну концепцію.У ній будуть визначені виклики безпеки, з якими стикається Північноатлантичний Союз, і окреслені політичні та військові завдання, які НАТО виконуватиме для їх вирішення.
Україна та НАТО розпочали свої відносини у 1991 році. Після здобуття незалежності Україна приєдналася до Ради північноатлантичного співробітництва (зараз це Рада євроатлантичного партнерства).
Наша країна серед перших у Співдружності Незалежних Держав приєдналася до Програми НАТО Партнерство заради миру у 1994 році.
А у 1997 році Україна та НАТО підписали Хартію про особливе партнерство, започаткувавши Комісію НАТО — Україна.
До речі, надважливим інструментом здійснення реформ в Україні є річні національні програми під егідою Комісії НАТО — Україна, які розробляються з 2009 року. Їх затверджує президент України.
В результаті російсько-українського конфлікту НАТО розширила свою підтримку України у галузі розвитку потенціалу та розбудови спроможностей.
Після Варшавського саміту НАТО у липні 2016 року практичну допомогу Україні НАТО надає Комплексним пакетом допомоги.
Вже з 12 червня 2020 року Україна має статус партнера НАТО з розширеними можливостями.
Сьогодні Україна — країна-партнерка НАТО, яка брала участь у всіх основних операціях і місіях під егідою НАТО.
Після рішення НАТО згорнути операцію Рішуча підтримка в Афганістані український національний контингент передислокований з Афганістану у червні 2021 року.
Наразі Україна на завданні у складі Місії багатонаціональних сил НАТО у Косово, що у Республіці Сербія.
А з 2010 року підрозділи ЗСУ постійно перебувають на чергуванні у складі Сил реагування НАТО.
Нині Україна працює над приєднанням до участі в місії НАТО в Іраку та операції НАТО Морський охоронець.
Україна активно бере участь у міжнародних навчаннях з реагування на катастрофи. Їх проводять під егідою НАТО.
Українська держава визначила чіткий курс євроатлантичної інтеграції, що закріплений у нашій Конституції.
У вересні 2020 року президент України затвердив нову Стратегію національної безпеки України, що передбачає розвиток особливого партнерства з військовим блоком з метою членства в НАТО.
Нагадаємо, ми також розповідали, чому Фінляндія та Швеція захотіли вступити до НАТО після нападу Росії на Україну.