Правлять службу на ящиках із набоями: як капелани дарують надію воїнам на передовій

Українські військові — наша надія на перемогу та світле майбутнє. Але є ті, хто дарує надію самим захисникам та підтримує їх у годину скорботи.

Військові капелани так само на передовій і піклуються про духовний стан армії. А їхні задачі набагато важливіші, ніж здається на перший погляд.

Про капеланську службу в ЗСУ розповів кореспондент Управління комунікацій командування Сухопутних військ Сергій Антонов.

Як військові капелани втішають та дають надію нашим захисникам

У 2021 році в Україні офіційно ухвалили проходження служби на посаду військового капелана. Але священники супроводжували військових ще десять років тому, коли війна тільки-но починалася.

Служба капелана суттєво відрізняється від солдатської, говорить отець Сергій, військовий капелан частини на Сумщині. До цього він був священнослужителем у греко-католицькій церкві Ужгорода.

Він майже два роки служить у Збройних силах. Проходив службу на Київщині, Харківщині, а також на Чернігівському та Запорізькому напрямках.

За модель військового капелана в Україні взяли канадський та американський приклад. Саме в них основне правило полягає в тому, що служителі Бога не носять зброї. Для цього в капелана є помічник, який і виконує цю функцію, розповідає Сергій.

У бригадах, які дислокуються довгий проміжок часу на певній території, створюються спеціальні духовні центри. Вони універсальні й для кожної віри організовуються відповідним чином.

Читати на тему

Бог на полі бою: яка роль віри на війні та чи є місце духовності в темні часи випробувань

Вікна поспілкувались з українськими захисниками, аби спробувати зрозуміти,чи може віра існувати на полі бою, коли вибухи зводять до нуля всі релігійні доктрини.

Воїни потребують сповідей та розмов зі священником, а у війську є багато побожних чоловіків та жінок.

— Для них важливо сповідувати свою віру. Дуже важливо, що поруч була людина, яка може задовольнити духовну потребу у сповіді або літургії, — каже отець Сергій.

Найгірше, з чим ти стикаєшся тут як священнослужитель і капелан, це смерть. Дуже непросто, коли ти співаєш з людиною службу, а через кілька днів вона віддає життя за батьківщину і ти їдеш на її поховання.

Капелан додає, що під час відвідування лікарень йому буває важко знаходити відповіді на запитання військових. Деколи він має правильні слова, а інколи треба просто бути поруч і дати людині висловитися.

Окрема робота — розв’язання щоденних побутових проблем бійців або цілих бригад. Наприклад, ремонт машини чи придбання генератора. Отець Сергій запевняє, що церкви намагаються допомогти всім, чим можливо.

Військовий капелан Олександр родом з Теплодару на Одещині, вдома у нього дружина та двоє дітей. Та він не міг залишити без духовної підтримки військових. Каже, що найважче — це прощатися з родиною після відпустки та повертатися на позиції.

— Зустріч з родиною — це легко. Важче повертатися назад. Я маю бути на позитиві та веселим, але цей момент дуже тяжкий. Хтось один починає плакати, й потім я разом з ним, — розповідає він про прощання з дітьми.

Враховуючи умови, капелани можуть правити службу за спрощеною схемою, навіть на ящиках з набоями, а всі церковні реліквії в них у зменшеному варіанті.

Читати на тему

На нозі написали час смерті, а воїн вижив. Історія капелана, який молитвою врятував не одне життя

Одного дня з передової привезли військового, який уже не дихав.

Не всі воїни наважуються почати говорити з капеланом, тож священнослужителі підходять до військових та самі заводять розмову. Їм часто не вистачає розради, тому капелани мають бути її джерелом на позиціях. 

Питання, яке військові ставлять капеланам найчастіше — чи не гріх вбивати ворогів?

— У нас у війську навіть немає такого терміну. Український воїн — не вбивця, а захисник. Навіть якщо нищить особовий склад ворога, то робить це з іншого мотиву, в межах закону. Тому вони не мають відчувати провину, — впевнений Олександр. 

Але у будь-якому разі іноді бійці сумніваються і бояться, що за це їх чекає пекло. 

— Моя задача як капелана — показати, що згідно з Біблією це не є гріхом. Ба більше, це наш обов’язок як чоловіків і держави, робити це і захищати свої сім’ї. 

Дехто втрачає віру в Бога після пережитих жахів війни. Ми розпитали у священника та капелана, чому можна втратити віру на війні та як цьому запобігти.

Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!