Він не мусить бути сильним, вона не зобов’язана бути ніжною. Хлопчики теж можуть плакати, а дівчатка — мріяти стати фізиками-ядерницями.
І поки десь хтось досі вважає, що рожевий — це лише для принцес, а витерти пил — не чоловіча справа, в деяких українських родинах зрозуміли: головне в цьому всьому — жодних привʼязок до гендеру.
Організація UNICEF Україна зібрала поради для батьків, які хочуть виростити вільну дитину — без зашкарублих кліше, страху бути “не таким (-ою)” і постійного підлаштовування під чужі очікування. Вікна.tv перечитали й вибрали найважливіше.
Немає “дівчачих” і “хлопчачих” ігор
Коли хлопчик обирає ляльку — це не дивно. Це про турботу, емпатію і майбутнє батьківство.
Коли дівчинка збирає конструктор чи грає машинкою — це також норма. Бо розвиває логіку, просторове мислення і дрібну моторику.
Дай дітям гратися тим, що їм цікаво, і не плутай власні забобони з вихованням.
Зовнішність — власний вибір людини
Кольори, довжина волосся і фасон штанів не мають статі. Якщо дитині комфортно — вона вільна рухатися, гратися, відчувати себе собою.
Не треба міряти гардероб тим, що нормально для дівчаток або відповідно для хлопців. Все відповідне, якщо це про власні відчуття того, хто обирає свій зовнішній вигляд.
Гуртки — за інтересами
Футбол, танці, малювання, шахи, авіамоделювання — усе це можна спробувати всім. Якщо дівчинка хоче на бокс — добре. Якщо хлопцю цікаві танці — ще краще. Тому що це його вибір.
Поки дорослі будуть ділити гуртки на жіночі й чоловічі, діти втрачатимуть шанс знайти себе. Утримуються від того, що справді хочуть. Тому краще одразу показати їм: не може бути “не твоїх” інтересів, якщо вони надихають.
Діти не повинні виправдовуватись за свої захоплення. Їм має бути дозволено спробувати все й обрати заняття до душі.
Домашні обовʼязки — для всіх
Пилосмоку все одно на стать прибиральника. Як і брудному посуду чи зіпсованому молоку в холодильнику. Усе це — просто частина життя, без поділу на жіноче чи чоловіче.
Навчити дитину складати речі, мити чашку після себе, щось полагодити або приготувати обід. Це не виховання “господиньки” чи “майбутнього голови родини”, це лише повага до себе й навколишніх, незалежність і навичка жити поряд з іншими людьми.
І якщо син допомагає готувати, це не “він такий молодець” — це нормально. Як і донька, яка сама вміє вкрутити лампочку.
Емоції — не привілей дівчат
“Не плач, ти ж хлопець” — це буквально перший крок до проблем у дорослому житті. Бо коли дитина роками чує, що емоції — це соромно, вона вчиться не відчувати. А потім не розуміє, що з нею відбувається.
Плакати, радіти, боятися, сумувати, злитися — усе це про людину. І жодна стать не має монополії на відчуття. Якщо хлопці можуть плакати без сорому, а дівчата — бути рішучими, це означає, що в них є справжня внутрішня свобода від упереджень. А не лише правильна маска для оточення.
Мова — це теж виховання
“Яка ж ти гарна! — кажуть дівчаткам. “Справжній мужик!” — хлопцям. І поки ми так спілкуємось, діти вчаться, що важливо не те, ким ти є, а як тебе оцінюють інші.
Замість “будь чемною” чи “не поводься, як баба”, краще говорити: “дякую, що допоміг”, “бачу, ти старався”, “ти така уважна”, “ти рішуча”. Це не лише добрі слова — це дзеркала, у яких дитина вчиться бачити себе.
Професії — відкриті для всіх
Дівчинка хоче бути пілотесою? Прекрасно. Хлопець мріє працювати вихователем у садочку? Ще краще. Суспільству потрібні всі — не лише за шаблоном, а за покликанням.
Коли діти чують про астронавток, кондитерів-чоловіків, військовослужбовиць і тат, які в декреті, вони розуміють: перед ними відкрите поле можливостей. І що головне — їм не треба обирати мрію за сталою схемою — Ч та Ж.
У дорослому житті ми не звикли сприймати чоловіків як жертв шаблонів поведінки. Але гендерні стереотипи відчутно псують життя і їм. Як боротися з токсичною маскулінністю і стереотипами для чоловіків — у наступному матеріалі.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!