Росія збільшує інтенсивність і кількість ракетних та авіаударів по всій Україні з метою залякування мирного населення. Українці — сильна нація, але коли страх огортає навіть дорослих, то що вже казати про дітей.
Психологиня Вікторія Любаревич-Торхова розповіла в ефірі телемарафону, як заспокоїти себе та дитину під час паніки.
Психотерапевтка радить передусім наперед продумати план дій у разі екстреної ситуації. Наприклад, розробити маршрут до найближчого укриття найкоротшою дорогою.
Тоді під час повітряної тривоги ти точно знатимеш алгоритм дій, а відтак розумітимеш, що робиш усе залежне від тебе.
Якщо ж панічні атаки відбуваються нібито без причини, то допомогти може техніка дихання: спочатку “жадібно” вдихаємо повітря, робимо паузу, а потім інтенсивний та довгий видих. Цю вправу потрібно повторити тричі.
Під час паніки кров відхлинає від тіла, воно німіє, а людина концентрується на відчутті страху. Тож потрібно енергійно мацати, масажувати, пощипувати себе згори до низу, щоб знову розігнати кров та привести себе до тями.
Діти відчувають тілом яскравіше, ніж дорослі. Тому, щоб заспокоїти дитину, треба доторкнутись до її грудної клітки та показати, як правильно дихати. Обов’язково потрібно виконати дихальну вправу разом.
Коли в дитини паніка, відключається розум і вона не розуміє слів. Вона може почути тільки інтонацію.
Ми також можемо пробудити дитину плесканням у долоні перед її очима. І коли ми бачимо хоча б трошки фокусу уваги, то одразу даємо дитині інструкцію, що робити, — каже Любаревич-Торхова.
Не потрібно стримувати емоції малюка, критикувати чи сварити його за почуття страху. Натомість варто проговорити, що ти бачиш переживання дитини, й дати впевненість у тому, що все буде добре.
Багато батьків запитують, чи варто розповідати дітям усю правду про війну в Україні. І якщо малюкам уява допомагає впоратися зі стресом, то діти старше десяти років ніби молодшають з точки зору емоційного інтелекту.
До речі, під час паніки дорослі також немов стають дітьми та можуть поводитись не на свій вік.
Дуже важливо говорити чесно з дітьми будь-якого віку. Це як аксіома. Чесно говоримо: “Є війна, є зло, до нас прийшли злі сусіди з Росії. Але в нас із тобою буде все добре, бо ми все робимо для того, щоб себе захистити”, — пояснює психологиня.
Щоб підсилити ефект своїх слів, можна разом з дитиною планувати святкування перемоги України та життя після війни.
Зараз тисячі українських сімей опинились у розлуці одне з одним — матері з дітьми виїхали в безпеку, а татусі залишились обороняти рідну країну.
Чи не єдиним способом комунікації стали розмови телефоном чи зустрічі по відеозв’язку. Але в дітей часто виникає відторгнення від такого спілкування, навіть якщо вони дуже сумують за співбесідником.
Тому психотерапевтка радить потрошку вмовляти їх спілкуватись та давати план розмови. Наприклад, спочатку привітатись, потім розповісти про свій день та плани на завтра.
А батькам потрібно зрозуміти, що дитина не хоче розмовляти не через те, що вона злиться чи ображена, а через те, що їй боляче від розлуки. Малюкам важлива фізична присутність рідних поруч, і це їхня базова потреба.
Війна кладе свій чорний відбиток на психоемоційний стан як дорослих, так і дітей. Наслідками постійного стресу можуть бути нервові тики, заїкання, депресії тощо.
Міністерство охорони здоров’я України дало поради, як лікувати нервові тики в дітей.
А ще у Вікон є свій Telegram-канал. Підписуйся, аби не пропустити найцікавіше!