Останні роки в усьому світі все більше хвилювань через психічне здоров’я підлітків. Кількість випадків депресії, тривожних розладів і навіть спроб самогубства зростає, і багато хто покладає провину на гаджети. Мовляв, що більше часу дитина онлайн — то гірше.
Але нове масштабне дослідження показало: не все так очевидно. Вчені виявили, що сам по собі тривалий екранний час не пов’язаний із появою суїцидальних думок в американських підлітків.
Натомість реальну загрозу становить інша проблема.
Залежність від гаджетів — нова загроза людства
Проблема — не в самих гаджетах і не в тому, що дитина проводить кілька годин у TikTok чи за грою. Проблема — коли вона не може зупинитися. Коли засинає з телефоном і прокидається з ним. Коли нервує без смартфона, а кожна вільна хвилина — привід знову щось гортати чи перевіряти.
Саме таку поведінку дослідники назвали “адиктивною” — залежною. І саме вона, як з’ясувалося, має найбільший зв’язок із ризиками для психічного здоров’я.
Вчені з Weill Cornell Medicine спостерігали понад 4 тисячі дітей у США — від 10 до 14 років. І виявили, що діти з високим рівнем залежного користування мали у 2-3 рази вищі шанси зіштовхнутися з суїцидальними думками чи самопошкодженням.
Причому це стосувалося і тих, хто загалом не проводив у телефоні цілий день — час не був головним фактором.
У 11 років майже половина дітей уже демонструвала високий рівень залежності від телефона. Ще чверть мали низький рівень, але з часом їхня залежність починала зростати. Саме в цієї другої групи — тих, хто втягнувся поступово — дослідники зафіксували й помітне зростання ризику суїцидальної поведінки.
Що саме вважається “залежним користуванням”
У дослідженні дітям ставили такі питання:
- чи складно їм зупинитися?
- чи хочеться щоразу повертатись до телефона або гри ще й ще?
- чи відчувають вони стрес, коли немає доступу до гаджета?
Якщо дитина давала позитивну відповідь — це означало, що її модель користування може бути залежною, навіть якщо вони не так довго сиділи в телефоні.
Одна з авторок дослідження та професорка психіатрії в Weill Cornell Medicine Юнью Сяо зазначила:
Це перше дослідження, яке доказує, що саме залежність, а не кількість годин, має вирішальне значення.
На думку вчених, ризик у тому, що адиктивна поведінка формується ще до того, як у мозку дитини дозріє “гальмівна система” — префронтальна кора. Саме вона відповідає за контроль імпульсів, і до підліткового віку ще не розвинена повністю. Тому дітям складніше опиратися спокусі взяти телефон “ще на хвилинку”.
Просто забрати телефон — не вихід
Попри поширену думку, що треба “просто менше сидіти в телефоні”, дослідники наголошують: головну вагу треба приділити не заборонам, а звернути увагу на залежну поведінку дитини. І працювати з нею слід так само як із будь-якою іншою формою залежності — психологічна допомога, підтримка, зміна звичок.
Авторка дослідження додає:
— У деяких випадках спроби обмежити використання смартфона, лише загострюють конфлікти в сім’ї.
Діти, які мають залежність, можуть відреагувати ще більшим стресом, агресією або тривожністю. Тож найкраще — шукати підтримки у фахівців, зокрема когнітивно-поведінкової терапії.
А ще важливо не чекати, поки ситуація стане критичною. Батьки можуть звертати увагу на ранні сигнали: тривожність, поганий сон, різкі зміни настрою, відсторонення від звичних активностей, емоційну прив’язаність до телефона. І діяти не покаранням, а діалогом і підтримкою, кажуть дослідники.
У медіа багато говорять про феномен цифрової деменції, або ідею про те, що довге використання технологій перешкоджає деяким функціям. Але когнітивне старіння може й не настати, якщо поводитися правильно. Як само — у наступному матеріалі Вікна.tv.
Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!