Психологиня фонду Голоси дітей
“Нарешті вклала дитину, можна виплакатися”. Такі репліки подекуди трапляються у батьківських групах в соцмережах, де мами обговорюють своє життя під час повномасштабної війни.
Нерідко жінки живуть з переконанням, що плакати перед дітьми неприпустимо. Вони вважають, що показувати свою слабкість — означає руйнувати власний авторитет в очах дитини. Або ж не хочуть лякати чи засмучувати дітей.
У таких ситуаціях матері тримають себе в руках до останнього та зрештою заганяють себе у кризові стани, або ж приховують сльози. Та чи справді дитині не слід бачити маму, що заплакала? І що робити, якщо ти боїшся налякати малечу, але більше не можеш стримуватись, пояснила Роксані Рублевській психологиня фонду Голоси дітей Юлія Міцна.
У період війни наші психологічні ресурси часто вичерпуються. Будемо відвертими, причин для сліз у жінок зараз надто багато: хвилювання за чоловіка в ЗСУ, тривога за дітей під час обстрілів, погіршення фінансового стану, страшні новини, невизначеність, нескінченне почуття небезпеки. А у багатьох — вимушений переїзд, зміна кола спілкування, і багато іншого.
Мама може плакати, переживаючи особисті труднощі або відчуваючи важкість від відповідальності за дітей та їх безпеку. А інколи й без видимої конкретної причини: у деяких випадках часті сльози є індивідуальною особливістю нервової системи та емоційною регуляцією матері.
Важливо розуміти, що емоційна вразливість не завжди вказує на депресію чи інфантильність. Сльози загалом — це нормальна природна реакція на стрес. Це має розуміти як мама, так і дитина.
Щобільше — здатність матері відкрито виражати свої почуття може навіть зміцнювати зв’язок з дитиною.
Отже, плакати можна. Але важливо — пояснювати це дитині доступними їй словами. Твої пояснення повинні відповідати віку дитини, щоб не травмувати її психіку, а лиш зняти її власне занепокоєння вашим станом.
Не потрібно катастрофізувати подію. Краще розповісти, що сльози мами — реакція на важку подію. Необхідно показувати дітям приклад, як дорослий переживає складні почуття та справляється з ними.
Навіть якщо дитина засмутиться разом з вами, це природна реакція на неприємну ситуацію. Проте вона зростатиме з думкою, що своєчасно виражати емоції у колі найближчих є нормою. Це навчить дитину емпатії, підтримці, сприятиме довірі до мами.
Винятком може бути моменти загрози життю та здоров’ю, в які дорослий повинен взяти себе в руки та бути зібраним. Навичка керувати своїм емоційним станом у кризовій ситуації може врятувати життя, адже людина зберігає здатність швидко реагувати.
Втім, сльози — не єдиний спосіб подолати стрес та привести в норму свій психологічний стан. З цим можуть впоратися техніки для швидкого заспокоєння. Вони допомагають врівноважити свою психіку через дихання та фізичні рухи.
Свічка – квітка — техніка, що розслабить і допоможе відновити спокій через глибоке дихання. Уявіть, що ви тримаєте в одній руці квітку, що приємно пахне. В іншій — свічку. Повільно зроби вдих через ніч й уяви, що відчуваєш запах квітки. Повільно зроби ротом видих, наче задуваєш свічку. Повтори вправу три-п’ять разів, не поспішаючи.
Напружся – видихни — вправа швидко знижує рівень страху чи тривоги. На видиху слід напружити все тіло, аби прожити емоцію. На видиху — розслабитись, відпустивши її. Продовжувати впродовж двох хвилин.
Мурашник активізує увагу на тілі, перемикаючи фокус з неприємних емоцій чи думок. Уяви, що ти встаєш на мурашник і що по вам повзають мурахи. Почни швиденько струшувати їх зі свого тіла шляхом легкого постукування чи симуляцією очищення.
Потягушки слід робити одну-дві хвилини й не тільки після сну, а й коли ти переживаєш кризові емоційні стани. В момент стресу м’язи спазмовані та від цього тривожність тільки збільшується. Розтягуючись, ти повертаєш м’язи в нормальний стан, що сприяє швидкому заспокоєнню.
Стабілізація емоційного стану — це відповідальність дорослого. Якщо вразливість поглиблюється, заважає рутині та вихованню дитини, варто звернутися по допомогу до психолога.
Мама може бути ослабленою в той чи інший період свого життя, але це не знімає з неї відповідальність за дитину. Кожна жінка може попросити про допомогу, адже піти на психотерапію — перший крок до вирішення проблеми.
Варто розуміти, що особливо під час війни дитина постійно ставитиме незручні запитання і важливо, щоб навіть крізь сльози мами, вона чула відповіді, які свідчитимуть про захист та безпеку.
Також раніше ми розповідали, як спілкуватися з дитиною, коли тато або мама на фронті.
А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.