На початку повномасштабної війни Росії проти України ми перейшли в “режим виживання”. Це нормальна реакція організму на стрес та небезпеку. Проте людина не може жити в такому стані постійно, тож з часом вона пристосовується до нових реалій.
Медична психологиня і травмотерапевтка Оксана Степанюк розповіла, як зрозуміти, що ти повертаєшся до звичного життя, та як підтримати себе на цьому шляху.
Що відбувається під час “режиму виживання”
Під час небезпеки наш організм максимально збирає всі сили для захисту та виживання. Людина може не відчувати жодних емоцій й до певної міри навіть фізичного болю. Спостерігається відсутність апетиту та поганий сон.
Проте психіка не може перебувати в цьому режимі постійно, бо це дуже енерговитратно. Нашому мозку потрібен час, щоб осягнути все, що трапилося, та повернутися до звичного ритму життя з врахуванням нових обставин.
Що вказує на вихід з “режиму виживання”
Думки та плани на майбутнє
В епіцентрі бойових дій планувати життя можна максимум на кілька годин вперед, бо ситуація розвивається дуже стрімко й кожну наступну хвилину неможливо передбачити.
Проте ті, хто принаймні місяць тому виїхав у відносно спокійне місце, уже можуть та хочуть планувати свої справи на декілька днів вперед.
Різні емоції
Зазвичай через місяць після перебування в “режимі виживання” людина поступово починає відчувати емоції, нарешті дозволяє собі поплакати, переймається через дискомфорт у тілі чи побуті тощо.
Пам’ятай, що сльози — це добре, бо вони звільняють людину від душевного тягаря.
Тому не потрібно заспокоювати чи зупиняти когось у пориві емоцій. При цьому приводом для плачу може стати будь-яка, навіть найменша подія.
Покращення сну
Ти не одразу почнеш спати всю ніч. Проте спочатку збільшиться тривалість інтервалів сну. Він стане глибшим, а не поверхневим. Зрештою тебе полишить нав’язливе бажання бігти кудись серед ночі.
Поява апетиту
Через стрес ми спочатку недоїдаємо, а потім переїдаємо. Але потім відчуття голоду та апетиту врегулюються. Тож ти зможеш розуміти та контролювати свої бажання.
Як підтримати себе на етапі адаптації
- Не змушуй себе робити те, до чого ти поки не готовий(-а) та не намагайся пришвидшити процес адаптації.
- Щоб виконати перший пункт, спочатку завжди запитуй себе, чи ти дійсно хочеш це робити зараз. Примусові справи забирають більше сил, ніж дають, навіть якщо колись це було твоїм улюбленим заняттям.
- Починай з малого. Наприклад, якщо до війни ти проходив(-ла) 10 км щодня, то вперше після перерви пройди хоча б 1 км. Це вже буде твоєю перемогою. З кожним днем збільшуй дистанцію та темп.
Існує психотерапевтична метафора: у стані переживань людина рухається в ритмі танцю: два кроки вперед, один — назад. Звикай до нового поступово й слухай свій організм. Дозволь собі те, що дійсно хочеш.
Колись можливість побувати у багатьох країнах світу та пожити за кордоном вважалась чимось із розряду мрій. Однак коли це стає вимушеною необхідністю, замість радощів та цікавості перед незвіданим приходять стрес і тривога. Читай, як адаптуватись до нових умов вимушеним переселенцям.