Колись можливість побувати у багатьох країнах світу та пожити закордоном вважалась чимось із розряду мрій. Однак, коли це стає вимушеною необхідністю, замість радощів та цікавості перед незвіданим, приходять стрес і тривога.
Одне з найприємніших відчуттів за всю подорож часто вважається саме повернення додому. А коли не знаєш, чи взагалі колись побачиш рідну домівку, то у голові починають битись між собою різні страхітливі думки.
Вимушені переселенці мають певні психологічні особливості, проте варто пам’ятати, що будь-які почуття зараз вважаються нормальними. Часто зустрічаються синдром свідка, пригнічені психічні стани та навіть криза ідентичності.
Як прийняти нову реальність, впоратись із власними емоціями та допомогти собі адаптуватись до нових умов, розповіла психологиня Галина Волошина у своєму Telegram-каналі.
Будь-який із цих проявів вважається нормальним для людини, яка перебувала у стані тривалого стресу. Однак важливо спробувати позбавитись внутрішньої психологічної напруги задля власного ж здоров’я.
Насамперед потрібно прийняти наявну ситуацію та усвідомити той факт, що так буде не завжди, а війна точно закінчиться. Також варто спробувати усвідомити, що усі емоції, які зараз відчуваються, нормальні у ненормальних обставинах.
Тому для адаптації можна записатись на місцеві мовні курси та знайти місцеві інтернет-пабліки, щоб бути в курсі подій нового тимчасового місця проживання.
Крім того, варто спробувати більше бувати на свіжому повітрі, щоб вивчити місцевість та поліпшити своє здоров’я. Теж варто не забувати приділяти час собі та займатись спортом, медитувати, або ж долучитись до творчих активностей.
Допомагати іншим, за можливості, також може допомогти відволіктись від тривожних думок та стати корисним для інших. Стати у пригоді також може щоденник емоцій, що дасть можливість впоратись з власними почуттями та відстежувати свої думки.
І наостанок найголовніше — почати планувати, спочатку розпорядок дня, потім на тижня і так далі. Це допоможе відчути контроль над ситуацією та власним життям.
Ще одним способом, щоб впоратись з власними почуттями, може допомогти саме плач. Як би це не звучало песимістично, проте психологи вважають, що саме він у змозі дати нам шанс відчути щастя. Читай, чому сльози так важливі у гештальттерапії.