Фото Unsplash В умовах російського вторгнення та повного знищення усього українського, здавалося б, йдеться лише про один спектр почуттів щодо ворога: ненависть, злість, зневага. Однак нерідко можна почути історії про різке “олюднення” окупантів самими українцями. На окупованих територіях, коли всюди майорить російська символіка, а тебе оточують військові у російській формі, психіка може видавати зовсім інші реакції від тих, які ми очікували. Будь-який вияв чогось людського, як от гра із собакою, жарти з дітьми, або “захист” одним військовим якоїсь жінки від його побратимів — все це викликає сентименти стосовно росіян в армії РФ. Можуть зʼявлятися думки, що там — не всі такі погані, а є й нормальні люди. Що вони — теж чиїсь сини, і що не мають вибору, окрім як виконання наказів. Психологиня Ольга Ярхо у колонці для Дзеркала тижня назвала це прикладом стокгольмського синдрому, коли жертва починає симпатизувати агресору. Експертка наголошує: це — абсолютно несвідомий вибір людини, який виникає як захисна реакція організму на стрес від російського вторгнення. — За екстремальних, небезпечних для життя обставин, наш мозок відчайдушно шукає способи вижити — і не лише фізично, а й ментально. А що може бути небезпечнішим за усвідомлення того, що ти цілковито залежиш від волі та настрою російського окупанта зі зброєю? Це усвідомлення настільки нестерпне, що психіка всіляко намагається його пом’якшити, згладити — зокрема й через спотворення сприйняття цього окупанта, — пояснює психологиня. Вона також додає, що чимало історій людей, які пережили російську окупацію, свідчать: “прихильність” до росіян була спровокована радше страхом та порівнянням, що над кимось вони знущалися більше. Читати на тему ”Не можу злитися на росіян, відчуваю до них радше співчуття. Чи це Стокгольмський синдром?” Сумніваєшся, чи доцільно співчувати ворогу? Відповідь психотерапевта допоможе тобі. Чому ми відчуваємо прихильність до росіян Психологиня Ольга Ярхо каже, що прояви так званої прихильності до окупантів є лише стратегією виживання для тих, хто опинився в окупації. Однак така ілюзія несе небезпеку для самої людини, яка згодом почне сприймати ситуацію навколо як нормальну. Або ще гірше: людина починає відчувати сором за співчуття до ворога, починає звинувачувати себе та вважати ненормальною за такі емоції. Така ілюзія підриває волю людини до спротиву. Тому експертка наголошує на важливості обговорювання теми причини виникнення стокгольмського синдрому, аби люди в окупації не вважали себе ненормальними. — Щоб люди в окупації знали: їхні реакції, хоч які дивні, є нормальними. Це не є їхньою провиною, а лише психіка так чинить, аби вижити, — пояснює психологиня і додає: чим більше людина витіснятиме справжні емоції та ховатиметься за маскою прихильності, тим сильніше проявлятиметься синдром. Unsplash Волонтерка Олена з Чернігова наголосила, що олюднення окупантів робить нас співучасниками. — Це дуже небезпечна ілюзія. Бо коли ти починаєш бачити людяність у тому, хто прийшов тебе вбивати та ґвалтувати, ти стаєш співучасником. Ти даєш йому індульгенцію й розв’язуєш руки для подальших звірств. Гуманізм — це чудово. Але істинний гуманізм зараз — називати речі своїми іменами й боротися зі злом, а не співчувати йому, — виснувала жінка. Психологиня Ольга Ярхо дала кілька порад для тих, хто відчуває себе некомфортно через лояльне ставлення до росіян в окупації. Звертайся до надійних джерел інформації, де висвітлюють правдиву картину окупації. Спілкуйся з близькими людьми, яким довіряєш та вербалізуй свої справжні емоції щодо окупантів. Виконуй діяльність, яка дає тобі відчуття єдності, контролю та ефективності. Виконуй щось, що відволікає тебе від реальності та не має стосунку до окупації. Уникай самозвинувачень та токсичного сорому, бо будь-які реакції в ненормальному середовищі є нормальними. Детально про токсичний сором, його прояви та причини, ми розповідали в іншому матеріалі.А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе. Теги: війна в Україні, Поради психолога, Україна Джерело ZN,UA Якщо побачили помилку, виділіть її, будь ласка, та натисніть Ctrl + Enter
Читати на тему ”Не можу злитися на росіян, відчуваю до них радше співчуття. Чи це Стокгольмський синдром?” Сумніваєшся, чи доцільно співчувати ворогу? Відповідь психотерапевта допоможе тобі.