Відомо, що почуття сорому у дитини виховується поступово суспільством. Та інколи заборони та присоромлення власної дитини несуть неймовірну шкоду для її майбутнього.
Коли батьки чи інші дорослі кажуть дитині: “Подивися, як ти себе поводиш! Хіба пристойні дівчатка можуть так робити?”, “Тобі має бути соромно за свою поведінку!” чи говорять, що їм соромно за поведінку/слова дітей — вони наносять дитині психологічну травму.
Як цього уникнути та чому батьки соромлять своїх дітей, пояснила психологиня Елена Архіпова.
Соромити нас починають у дитинстві. Батьки використовують цей метод для того, щоб підкоригувати дитячу поведінку.
Говорячи фрази для присоромлення, батьки сподіваються, що діти зрозуміють, як робити не треба, й виправлять свою поведінку. Але на багатьох із них такі фрази діють надто болісно.
Несхвалення і розчарування, які фокусуються не на діях, а на аспектах особистості дитини, змушують її почуватися вразливою, неадекватною, не гідною любові та уваги.
Pexels
Такими фразами батьки часто змушують дітей думати, що їх не люблять лише через те, що вони є. Це принижує дитячу гідність. З цього породжується токсичний сором.
Токсичний сором — це сильна емоція, яка провокує викривлене бачення власного “Я”. Незалежно від того, чим саме спровоковане породження цього відчуття, воно може впливати і на психічне, і на фізичне здоров’я людини.
Почуття токсичного сорому може підштовхнути людину до самоушкодження, у старшому віці — до зловживання алкоголем, психотропними речовинами, також відбуваються зміни у харчовій поведінці.
Тож батькам варто уникати присоромлення дітей, а дорослим, які самі борються із таким почуттям варто звернутися до психолога. Якщо ж ти помітив(-ла) сліди порізів на руках чи ногах близької тобі людини — ознайомся з нашим матеріалом про селфхарм та порадами, як допомогти у такому випадку.
Підписуйся на наш Telegram та стеж за останніми новинами!