Саме зараз ця тема є дуже важливою та нагальною, оскільки самопошкодження (ще використовують англіцизм — селфхарм) — це свідоме нанесення собі болю та шкоди, навмисне пошкодження свого тіла.
Люди, які пережили насильство, зґвалтування, які не знають, як впоратися з важкими емоціями, можуть заподіювати собі шкоду, робити свій внутрішній біль видимим.
У міжнародній класифікації хвороб до селфхарму відносять не лише порізи, опіки, биття себе, відмову від їжі та води, висмикування волосся та роздирання шкіри. Сюди відносять ще й навмисно завдані пошкодження в ДТП чи під час стрибків, надмірне вживання алкоголю, вживання наркотиків і медичних препаратів. Також у цей список входять небезпечні сексуальні контакти.
Фото: Unsplash
Використовують фізичний біль як спосіб придушення або відволікання від своїх емоцій. Інколи людина відчуває, що може заплакати “недоречно” — на роботі чи на очах у інших. Так вона знімає внутрішню напругу, щоб, будучи між людьми, не проявляти своїх емоцій.
Коли наші емоції стають занадто сильними та болючими, може здаватися, що внутрішня “каструля з супом” ось-ось закипить.
Заподіяння собі шкоди може бути способом полегшити цей біль. Коли ви знімаєте кришку з каструлі з киплячим супом, ви не лише не даєте йому перелитись, а й робите його видимим. Робите біль видимим.
Людина може бути в повному емоційному заціпенінні. Біль — це швидкий спосіб довести собі, що ми все ще можемо відчувати та все ще живі.
Почуття сорому чи провини іноді можуть змусити людину повірити, що вона заслуговує на біль.
Крім контролю над емоціями, самопошкодження може дати людині відчуття контролю над своїм життям ширше.
Після переживання зґвалтування чи іншого насильства потерпілі зазвичай випадають з-під контролю. Завдаючи собі шкоди, вони можуть відчути повернення контролю у своє життя, наприклад, вибираючи, як і коли завдати собі шкоди.
Фото: Pixabay
Чому на нас сильно діють навіть фотосвідчення війни, якщо ми не бачили цього наяву? Розповідаємо, що таке синдром свідка та як з ним упоратися.