“Не можу злитися на росіян, відчуваю до них радше співчуття. Чи це Стокгольмський синдром?”

Війна завдає багато втрат та горя. Люди відчувають злість, страх, ненависть до ворога. А хтось на противагу відчуває співчуття. Чи це прояв Стокгольмського синдрому?

Співчуття росіянам — це Стокгольмський синдром?

Якщо ти думаєш, що співчуття до росіян — це Стокгольмський синдром, то це не так. Адже він передбачає не просто співчуття.

Стокгольмський синдром — про те, як люди, що були заручниками, почали ідентифікувати себе з терористами, турбуватися, щоб їх не знешкодили.

Співчуття до ворога не стосується цього синдрому. Він скоріш про самоідентифікацію і відчуття себе продовженням злочинців.

В українців я цього взагалі не бачу. Навпаки, зараз виникло масове бажання не мати з Росією нічого спільного, — каже Романчук.

Читати на тему

”Подобається дивитися на вбивства російських солдатів та їхні тіла. Чому так і чи це нормально?”

Ловиш себе на думці, що подобаються фото тіл російських окупантів? Психотерапевтка розповіла, чи нормально це та чим небезпечне таке відчуття

Чи можна співчувати росіянам

Співчувати ворогу, звісно, можна. Водночас потрібно усвідомлювати, що Україна бореться за власну свободу. Окупантів не варто виправдовувати, бо вони прийшли на українську землю. Вони повинні нести колективну відповідальність.

Подібне співчуття є нормальним, воно пов’язане з нашими цінностями. Але воно не має перекреслювати того, що ми боремося із загарбниками.

Співчуття можливе в тому сенсі, що ми розуміємо, що в Росії є різні люди. Є ті, які проти війни. І що війна несе страждання багатьом.

Страждання російської матері, що оплакує сина, теж є реальними.

Але українці не мають вибору щодо ворога, який прийшов убивати.

Окупанти натомість можуть здатися у полон, не виконувати накази, покинути поле бою — це їхній вибір, який допоможе залишитися серед живих.

У далекому-далекому майбутньому ми можемо бажати добра ворогам. Не в сенсі, щоб вони лишились живі на полі бою — вони мають піти геть або загинути. У сенсі, щоб вони зцілилися і Росія була вільною від диктатури, шовінізму, нарцисизму, несвободи.

Фото: Unsplash

А от якщо ви відчуваєте до росіян ненависть — це цілком природна реакція в умовах війни. Відчуття злості дає нам силу, відвагу, безстрашність, готовність іти до кінця, щоб звільнити свою землю від росіян.

Зі злістю не треба боротися — її треба опанувати.

Звісно, не варто впадати у крайнощі й переходити межу людяності. Бо так ми уподібнюємося ворогу, який її вже втратив. Прослідкуй за тим, щоб ти не втратив(-ла) людяність.

Щоб опанувати свою злість, спробуй спосіб цунамі — скеруй енергію у корисне русло, знайди своє “місце” на полі бою.

Раніше ми розповідали, як швидко заспокоїтись — застосуй просту та дієву тілесну практику.