Уже не актуально? Чому сучасні пари дедалі менше оформлюють офіційний шлюб

Згідно зі статистикою, за останні 30 років кількість шлюбів в Україні зменшилася втричі. А у 2020 році частка розлучень становила 70% від кількості укладених за рік шлюбів.

Усе більше молодих гетеросексуальних пар відкладають укладання офіційного шлюбу або взагалі відмовляються від цього. Натомість дедалі більше надають перевагу так званому цивільному шлюбу — це фактично шлюбні відносини чоловіка та жінки, які не є одруженими.

Видання Wonderzine разом з істориками, етнографами та соціологами розібралися, чому інститут шлюбу стає менш актуальним в наш час, які формати партнерства обирають українці та чи дійсно можна сказати, що традиційний шлюб відходить у минуле.

Традиційний шлюб — історія появи цього поняття

У різних культурах та країнах розуміння традиційного шлюбу відрізнялось. Здебільшого офіційні шлюби укладали з практичних міркувань.

Головною метою було народження дітей, а з розвитком осілих землеробних громад близько 10 тисяч років тому шлюб слугував гарантією того, що діти отримають право на землю та власність батьків.

У деяких культурах дозволялось одруження з кількома партнерами. Але ця практика була поширена тільки серед заможних людей. Наприклад, у Стародавньому Єгипті, Месопотамії, Індії чи Ізраїлі чоловікам дозволялося мати декількох дружин, якщо вони могли дозволити це собі фінансово.

А у Стародавньому Китаї одружувалися навіть на мертвих, щоб об’єднати два роди, задобрити духів або щоб не залишатись самотніми у потойбічному світі.

А знайоме і прийнятне для нас укладання шлюбу за коханням — це радикальна ідея, що з’явилася наприкінці 18 століття. У більшій частині історії шлюб — це така собі економічна угода, що давала можливість отримувати матеріальну чи політичну вигоду.

За допомогою шлюбу можна було встановлювати нові соціальні зв’язки, укріплювати свій статус у суспільстві, продовжувати рід, а для монархів та правителів це був інструмент встановлення перемир’я чи стратегічних союзів між державами. І, як було заведено, рішення про шлюб було за батьками молодих, а не за самою парою.

Давня Індія сприймала закоханість як небезпечне антисоціальне почуття, а в Китаї слово кохання означало незаконні стосунки, що не визнавалися суспільством. І лише в 1920-х роках придумали новий термін на позначення романтичного почуття між шлюбними партнерами.

У європейській традиції існувало поняття так званої куртуазної любові, описаної в лицарських романах і поезії. Це кохання лицаря до своєї дами, що супроводжується благородством і захопленням. І це почуття, яке взагалі неможливе в шлюбі.

І тільки наприкінці 18 століття з появою буржуазно-демократичних поглядів епохи Просвітництва люди почали укладати союзи за взаємним коханням, а не за рішенням батьків, розповідає Стефані Кунц, професорка історії й авторка книги Шлюб, історія: як кохання завоювало шлюб.

Це було вираженням того, що старше покоління та держава не повинні диктувати молодим людям, як обходитися зі своїм життям. І разом з тим з’явилася нова ідея про право кожної людини на щастя у шлюбі, що побудований на коханні.

Читати на тему

Кохання недостатньо: десять ознак здорових стосунків для найвищого рівня близькості

Десять ознак здорових стосунків від психологині: перевір, наскільки твої стосунки з партнером здорові.

Шлюб в українському суспільстві: за якими звичаями жили українці в давнину

Єдиним можливим сценарієм для традиційного українського суспільства середини 19 — початку 20 століття була наступна послідовність дій: народились, охрестились, одружились, виховали дітей, померли.

У цій ланці шлюб був обов’язковим етапом, він укріплював соціальний статус, допомагав набути авторитету в суспільстві, отримати майнову й економічну незалежність від батьків.

Етнологиня Ірина Ігнатенко каже, що людей, які не одружувалися, вважали не просто тими, хто вибився зі звичної картини життя, але й небезпечними для оточення, адже вони нібито однією присутністю на важливих сімейних обрядах, як-от: пологи й весілля — могли “запрограмувати” інших на таку саму “нещасливу” долю.

Ще однією мотивацією укладати шлюб був легальний секс, адже лише після одруження люди могли мати статеве життя. Водночас і затягувати з народженням дітей вважалося поганим тоном: подружжя, що довго не мало дітей, засуджувалося в суспільстві через те, що “не виконало свого призначення”.

І хоча симпатія та кохання молодих мали значення для шлюбу, кінцеве рішення ухвалювалося, опираючись передусім на матеріальний стан родини хлопця та дівчини.

У радянський період вже не існувало гострої фінансової потреби у шлюбі, проте більшість людей жили однаково бідно і могли знайти матеріальну підтримку в шлюбі.

Докторка соціологічних наук Олена Стрельник каже, що в радянські часи вважалося необхідністю вступити в шлюб і створити сім’ю. Подібні стереотипи тиснули на суспільство і змушували людей одружуватися навіть попри відсутність такого бажання.

Фото: Pixabay

Роль гендерних ролей у будуванні шлюбних стосунків

Ідеї Просвітництва, покликані внести рівність між усіма людьми, стали причиною лише глибшої прірви між чоловіками та жінками.

Стефані Куц стверджує, що тоді існувала думка про різні потреби й можливості жінок. Згідно з установленими гендерними ролями, існували такі уявлення:

• чоловіки мають бути жорсткими й кмітливими економічними гравцями;
• жінки мають берегти сексуальні та моральні чесноти, розв’язувати соціальні питання;
• чоловіки й жінки отримують доступ до ресурсів, емоцій, навичок і можливостей іншої статі тільки через шлюб.

Ця модель подружжя стала найпоширенішою у 1920-х роках у США, занепала під час Великої депресії та Другої світової війни й знову розквітла протягом післявоєнного економічного злету.

В Україні за часів Радянського Союзу більшість жінок працювали, а залишатися вдома, доки чоловік працює, могла дозволити собі хіба що радянська номенклатурна еліта.

За словами Олени Стрельник, тип взаємин “чоловік — годувальник, жінка — берегиня” поширився в пізньорадянський період. За часів Перебудови стали говорити про те, що жінку треба повернути в родину, адже вона переобтяжена робочими та сімейними ролями.

Тож коли уявлення про гендерні ролі почало змінюватися наприкінці 20 століття, а жінки почали працювати, забезпечувати себе самостійно та відчувати захищеність, зникла необхідність обов’язково виходити заміж, пояснює Наталія Трушина, психологиня та сімейна психотерапевтка.

З іншого боку, сама ідея про закріплені ролі годувальника та берегині може стримувати сучасні пари від вступу у шлюб, розмірковує психологиня. Вони вважають це застарілим ритуалом, який закріплює застарілі ролі.

Сучасним жінкам, які прагнуть досягнути кар’єрних висот, може бути страшно вступати у шлюб, адже це може обмежити їхній розвиток. Це призводить до відкладеного материнства, що став загальносвітовою тенденцією. Проте стереотипні ролі можуть тиснути й на чоловіків, викликати сумніви, чи зможуть вони забезпечити сім’ю.

Читати на тему

В Україні втричі більше шлюбів, ніж розлучень — у чому ж феномен та чи є каверза у таких стосунках. Говоримо з психологинею

Чи можна розцінювати раптовий сплеск одружень, як емоційні шлюби? Чому одні подружжя війна зміцнює, а інші — допомагає зруйнувати?

Що руйнує офіційні стосунки сучасних пар 

У 20 столітті кількість офіційних шлюбів у всьому світі суттєво зменшилася. Якщо на початку 20 століття у США щороку реєстрували 12 шлюбів на 1000 людей, то сьогодні ця цифра вдвічі менша. 

Попри те, що Україна має досить високий рівень укладання шлюбів, за роки незалежності утричі менше пар стали узаконювати свої стосунки. Водночас українці — одні з лідерів у питанні розлучення. 

За даними Інституту демографії й соціальних досліджень, у 50-60% випадках розлучення оформлюють молоді сім’ї. Зазвичай це трапляється у перші 1,5 року подружнього життя. Причин розлучень багато: 

• зради; 
• матеріальні труднощі; 
• зловживання алкоголем;
• розчарування в партнері. 

На це, зокрема, впливає можливість обирати й не триматися за економічні або соціальні переваги шлюбу.

Люди ставлять під сумнів уявлення про те, що всім обов’язково потрібно одружуватися чи виходити заміж, народжувати дітей або зберігати нещасливий шлюб заради дитини, — пояснює Олена Стрельник. 

Сьогодні шлюб укладають для підтримки, близькості й особистого щастя. Водночас усе це робить шлюб більш вразливим, бо якщо він не дає людині бажаного психологічного задоволення, а почуття згодом зникають, немає жодних підстав, щоб зберігати його далі.

На думку психологині Наталії Трушиної, швидке поширення інформації стало однією з причин розхитування шлюбу. Розповсюдження ідей про можливість полігамії чи поліаморних стосунків дозволили людям переглянути межі нормальних схем стосунків.

А ще причиною стала популяризація психотерапії. Інформація про будову психіки, що є нормальним у стосунках, а що — насиллям, допомогло деяким людям усвідомити невдоволення, яке вони відчували у своїх стосунках.

Наприклад, людина живе з партнером 10 років, відчуває, ніби щось не так, а потім читає про емоційне насилля й розуміє, що саме це з нею відбувалося вже багато років, — пояснює Трушина.

До цього додалась ілюзія нескінченого вибору партнерів завдяки соцмережам і застосункам для знайомств. Для деяких людей це стало схожим на споживацьку культуру, де не можеш обрати найкращий товар. 

Фото: Pexels

Тож чому люди не вступають в офіційний шлюб

Сучасні тенденції в стосунках та відсутність обмежень запровадили різні види шлюбу.

Усе більше людей обирає цивільний шлюб — стосунки, що не оформлені юридично. Також існує гостьовий шлюб, коли партнери більшість часу живуть на відстані.

Деякі пари практикують навіть відкритий шлюб, коли партнери домовляються про можливість заводити романтичні стосунки з іншими людьми й це не вважається зрадою.

За словами докторки соціологічних наук Олени Стрельник, саме поняття родини змінилося. Це вже не тільки тато, мама й діти, адже зараз є нормальними сім’ї з одинокою матір’ю чи батьком, а також варіанти транснаціональних чи дистантних сімей.

Дослідження Українське “покоління Z”: цінності й орієнтири показало, що в Україні більшість пар розглядають цивільний шлюб як перехідний етап у стосунках перед укладанням офіційного.

Дехто може вважати неузаконені стосунки виявом несерйозності намірів. Проте психологиня Наталія Трушина каже, що рішення офіційно оформити стосунки не завжди означає відповідальність і серйозність намірів.

Є велика кількість одружених пар, усередині яких мало проявів відповідальності та партнерства, а є пари, які живуть у цивільному шлюбі, але водночас віддані одне одному та всі рішення ухвалюють з погляду “ми”, — каже Наталія Трушина.

За її словами, стосунки пари переходять на рівень сім’ї, коли люди починають мислити новою категорією “що буде корисно для нас”, а не лише “що буде корисно мені”. Офіційний шлюб не завжди автоматично означає розуміння цих речей.

Однак узаконення стосунків має юридичну вагу та дає привілеї. Це і можливість бути спадкоємцем майна чоловіка або дружини, право на аліменти, можливість відвідувати одне одного в медичних закладах і розпоряджатися тілом після смерті тощо.

А детальніше про види шлюбу читай в нашому матеріалі. 

Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!