Деякі люди навіть у дорослому віці психологічно залишаються дуже прив’язаними до батьків. Сімейна психологиня Юлія Ємельянова пояснила, що таке емоційна сепарація та які її ознаки.
Сепарація — це психологічне та фізичне відокремлення дитини від батьків.
— Фізична сепарація, звісно, відіграє чималу роль у становленні людини. Однак не потрібно ігнорувати її психічну сторону.
Буває так, що ви за океаном, а психологічного сепарування від батьків так і не трапилось, — пише Юлія Ємельянова у своєму Instagram.
Як зрозуміти, що ти насправді незалежний/-а від батьків
Ні вчинки, ні слова токсичних батьків більше не зачіпають тебе. Ти не витрачаєш свій ресурс на сварки й не намагаєшся довести, що батьки неправі. Якщо ж це регулярно продовжується, ти мінімізуєш спілкування з ними.
Ти більше не звинувачуєш батьків у їхній “некомпетентності” щодо життя. Кожен сам відповідає за реалізацію своїх бажань.
Ти не шукаєш у партнері того, чого не вистачало від батьків — материнської любові або татової відповідальності. Це інша людина, яка не зобов’язана вирішувати твої позасвідомі конфлікти.
Ти приймаєш той факт, що всі люди різні, зокрема й батьки.
Ти не маєш почуття провини за те, що життя батьків не склалось, і не намагаєшся за будь-яку ціну “долюбити” своїх батьків замість їхніх мам і тат.
Твоя самооцінка та досвід залежать від твоїх власних цінностей та цілей, а не бажань батьків.
Ти самостійно ухвалюєш важливі рішення, і тобі за це не соромно. Тобі комфортно із самим собою.
Емоційна, як і фізична, сепарація вимагає постійної роботи над собою. Інакше це може призвести до конфліктів та погіршення родинних стосунків.
Будьмо відвертими, у всіх бувають складні періоди в стосунках з близькими людьми. Психологиня Юлія Медвєдєва розповіла про те, як пережити кризу в стосунках.