Вічно винні: історії жінок, що розриваються між поколіннями

Втома, постійний стрес і відчуття подвійного тиску — так можна схарактеризувати життя багатьох українських жінок з так званого покоління сендвічів. Цей термін, запроваджений соціальною працівницею Дороті Міллер, описує людей, що затиснуті між двома поколіннями, які одночасно піклуються про батьків, що старіють і дітей.

 Історії українських жінок, що несуть подвійний тягар турботи і відповідальності в умовах війни розповідає медіа Sestry.

Піклування, розлука і боротьба українських мам

Марія (ім’я змінено) розповідає, що понад півроку доглядає за хворою мамою. 

 Пам’ятаю той момент, коли донька відмовилася від поїздки до Лондона, бо бачила, що нам зараз складно. Ми просто разом пили каву і їли морозиво — і це зміцнило наші стосунки, — ділиться вона.

Ірина, 51 рік, яка переїхала з Харкова до Ірландії разом з мамою та сином, зізнається, що були моменти, коли думала, що все це не витримає.

— Мама не могла самостійно навіть вийти з квартири, син звинувачував мене в тому, що відірвала його від дому. Але коли ми роз’їхалися по різних квартирах, стало легше — каже жінка.

Наталія з Вугледару згадує, як жила з дітьми та батьками чоловіка у тісній квартирі в Польщі. Батьки допомагали з доглядом, але життя далеко від рідної домівки сильно вплинуло на їхнє здоров’я.

— Жили всі разом у квартирі площею 36 квадратних метрів. Я багато працювала — спочатку на заводі, плюс на вихідних вчилася робити манікюр, а тепер працюю на себе. На жаль, відірвані від рідної землі, вони почали хворіти. Батька чоловіка минулого року не стало, довелося поховати його в Польщі, бо наше місто знаходиться в окупації, — згадує жінка.

Читати на тему

Навчити знову жити цивільним життям! Як волонтери-психологи допомагають українцям реабілітуватись після фронту

15 мільйонів українців потребують допомоги психолога, за даними МОЗ.

Психологи радять просити допомоги й делегувати обов’язки

Професорка Барбара Йозефік з Ягеллонського університету пояснює, що на тлі війни та пандемії стреси для покоління сендвічів зросли до максимальних рівнів. Зникла підтримка багатьох родинних моделей, тож жінки змушені справлятися самотужки. Вона також додає, що жінки часто відчувають провину і сумніваються у своїй спроможності, постійно борючись із почуттям, що вони не справляються зі своїми обов’язками, як доньки та матері.

Американська геріатрологиня Паула Бенкс акцентує,  що варто не забувати піклуватися про себе.

—  Не забувайте про себе. Піклуватися про близьких неможливо, якщо не піклуватися про власне здоров’я і душевний стан — зазначає експертка.

Українські жінки, попри всі виклики, знаходять сили підтримувати родини. Прикладом цього стала історія Маргарити, яка повернулася з Великобританії доглядати за мамою з тяжким діагнозом.

—  Я не жалкую, що була поруч із мамою до останнього. Любов змушує нас бути сильними, — каже українка.

Психологи наголошують, що важливо не боятися просити допомоги і делегувати обов’язки. Також варто вміти чесно оцінювати свої сили і берегти себе, адже без цього піклуватися про близьких стає неможливо.

У хоспісах уже давно практикують моніторинг стану не лише пацієнтів, а й доглядальників, щоб запобігти вигоранню. Проста фраза “Як ти?” може стати порятунком для тих, хто живе у постійному напруженні.

Раніше ми розповідали, як саме проявляються наслідки війни в дитячій поведінці та як батьки можуть підтримати свою дитину в кризовий період.

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.