Не фронт і ще не дім: що таке декомпресія військових

Коли військовий повертається з фронту, він фізично вже вдома. Але психологічно — ще ні. Усередині в нього досі працює інший режим: висока пильність, концентрація, напруження, реакція на кожен різкий звук.

І щоб перемкнутися, одного бажання недостатньо. Людині потрібен час, щоб фактично перейти з воєнного середовища до цивільного — і саме цей перехід називають декомпресією.

Вікна.tv зібрали досвід різних країн та порівняли його з українськими реаліями.

Військова декомпресія — що це таке

У науці декомпресія — це окрема фаза повернення після бойових дій. Називати це “лікуванням” чи “відпочинком” не зовсім правильно.

Це короткий, але важливий період, коли військовий перебуває в безпечному середовищі, отримує психологічну підтримку, повертається до базових потреб: спокійного сну, відчуття власного тіла, емоційної рівноваги.

Сам термін і цю практику почали запроваджувати під час Вʼєтнамської війни, коли військові після повернення почали вести асоціальний спосіб життя, безконтрольно вживали алкоголь та наркотики. Армія США зіткнулась з різким зростанням діагнозів, пов’язаних із посттравматичним стресовим розладом, депресією та порушеннями адаптації.

Читати на тему

Привиди війни або Як тригери та флешбеки наздоганяють військових після фронту, і що нам всім із цим треба робити

Перша психологічна допомога військовому, якщо в нього стався флешбек чи злякався гучного звуку

Згідно з даними дослідження, опублікованого у Journal of Military and Veteran’s Health, 95% військових вважали цей етап корисним, а 74% зазначили, що він допоміг їм краще адаптуватися після повернення.

І ось чому. Можна уявити ситуацію — воїн певний термін перебував на передовій в екстремальних умовах, постійні обстріли, вибухи, можливі втрати побратимів. І за кілька днів після цього, треба сісти за родинний стіл, спілкуватись з рідними та друзями, перемкнутись на цивільне життя…

Психологи кажуть, що це неможливо. Фізично людина не на фронті, в умовній безпеці, а її психіка – ні. Такі ситуації нерідко завершувалися спалахами агресії, безсонням, панічними нападами або ж глибокою емоційною відстороненістю.

Фото: Facebook

Світовий досвід

Практика декомпресії військових після бойових завдань давно застосовується у країнах НАТО.

Її головна ідея всюди однакова: між війною та поверненням до мирного життя має бути проміжний етап.

У кожній армії він організований по-різному, але базові компоненти схожі:

• локація — не фронт і ще не дім. Скоріше за все, певна нейтральна територія;
• тривалість — від 2 до 7 днів, залежно від країни: США — 2–3 дні, Велика Британія та Європа — 3–5 днів, Канада — до 7 днів;
• зміст — психоедукація (освітні сесії про симптоми стресу), групові дискусії (дебрифінг), легка фізична активність, час на відпочинок у безпечному середовищі;
• мета — дати психіці та тілу час на плавне перемикання з бойового режиму в мирний.

У різних країнах цей етап має свої назви: в Канаді — Third Location Decompression, у Британії — structured decompression, у США — Deployment Transition Centers, а у Франції та Бельгії — sas d’adaptation, тобто “зона адаптації”.

Фото: Pexels

Тобто жодна сучасна армія не вважає нормальним просто “повернути людину додому”. Декомпресія стала невіддільним елементом військової логістики, нарівні з евакуацією поранених і поповненням особового складу.

Українські військові часто мають справу з довшими ротаціями, вищим рівнем бойового навантаження та тривалішим перебуванням на передовій. Тож і період декомпресії, ймовірно, має бути довшим, ніж у більшості армій країн-членів НАТО.

Наразі ж у нас ситуація інша, розповів NV Офіцер бригади Азов, керівник служби психологічного супроводу бойової діяльності Олександр Форбс Гусаров:

— Якщо взяти в’єтнамську війну, американці поверталися з бойових тиждень: спершу летіли до Європи, де у них був час не декомпресію. Вони інтегрувалися в цивільне життя, потихеньку розуміли, де перебувають, що небезпека вже минає і потім вже поверталися додому.

У нас цей шлях займає 6−7 годин: сідаєш у потяг в Краматорську, а за 7 годин ти вже в умовно мирному Києві.

Читати на тему

Закрився у собі та не міг розмовляти — воїн ЗСУ Ярослав про те, як сахався психологів, але лише завдяки їм повернувся до життя

Як психологи допомогли військовому повернути ментальне здоров’я до ладу

Як це працює у нас

А все тому, що Україні ще не існує єдиного, офіційно затвердженого стандарту декомпресії для військових ЗСУ. Наразі він існує лише в Національній гвардії. Однак зрушення починаються.

Міністерство оборони оголосило про створення нової моделі психологічної підтримки.

За словами начальника Управління психологічного забезпечення полковника Олега Мукана, ця система охоплює п’ять рівнів — від самодопомоги в підрозділі до психологічного відновлення у тилу.

— Ми хочемо, щоб піклування про наших військових було системним та тривалим. Не тільки тоді, коли вони на передовій, а й коли повертаються додому, — зазначив Мукан.

Тепер на нормативному рівні прописано:

• алгоритм залучення цивільних психологів;
• види допомоги, яку мають отримувати військові;
• способи взаємодії з Міністерством у справах ветеранів;
• адаптацію української моделі до стандартів НАТО.

Цей документ покликаний сформувати єдину багаторівневу систему психологічної підтримки. Проте її реалізація ще попереду.

Поки цього немає, відповідальність за декомпресію, або її відсутність, залишається на плечах командирів.

Поки ж в Україні існують приватні та волонтерські ініціативи. Вони працюють в різних регіонах і пропонують короткотермінові програми адаптації: кілька днів у спокійному місці, групова робота з психологами, базова психоосвіта, підтримка “рівний-рівному”, тілесні практики, як мають допомогти військовому (-вій) відновити цивільний ритм життя.

Комунікація з тими, хто пережив важкі випробування на полі бою, може вимагати особливого підходу. Як цивільним спілкуватися з військовими, яких тем уникати у розмовах, як перетворити банальне “як ти?” на справжні слова підтримки — в ексклюзивному матеріалі Вікна.tv.

Більше відео? Ексклюзиви, інтерв’ю, смішні шортси і не лише – зазирай на Youtube Вікон. З нами затишно!