Вірші про Чорнобиль: найсильніші рядки поезії про катастрофу

Вірші про Чорнобиль — на згадку про те, що стало пам’яттю і немов увійшло у наш геном — не лише загрозою і наслідками радіації, а й великою силою протистояння найбільшій з техногенних катастроф людства. Найсильніші та найбільш проникливі рядки поезій — у нашому матеріалі.

Вірші, присвячені Чорнобильській трагедії

Згадаємо, як сталося те жахіття: 26 квітня 1986 року радянські інженери Чорнобильської АЕС намагалися перевірити, як реактор працюватиме під час зниження потужності. Це був нібито черговий експеримент, але численні помилки призвели до потужного вибуху. У небо миттєво викинуло хмари радіоактивних речовин, які понеслися Україною та Білоруссю до Західної Європи.

Радянська влада мовчала про катастрофу, бо замовчування було типовою частиною тогочасної системи. Ідеологія не зганьбити державу виявилася важливішою за життя сотень тисяч невинних людей. 

Тож Чорнобиль — це не просто катастрофа, це символ. Він завжди нагадує про цинізм радянської влади і про те, що ядерна галузь, якщо її ставлять на службу ідеології або військовим амбіціям, стає знаряддям найстрашніших катастроф.

Щоб пам’ятали та знали — під час повномасштабної війни та можливих російських ядерних авантюр ми маємо говорити про Чорнобиль.

А вірші для дітей і дорослих — чи не найближчий шлях до розуму та серця.

Вірші про Чорнобиль Ліни Костенко

Ліси хриплять застуджено, як бронхи.
У Зоні тиша. Тиша гробова.
Лиш мілітарним привидом епохи 
“Чорнобиль-2” над лісом проплива. 
Фантом, кістяк, антена дальніх стежень, 
він прихопив ті сосни під пахви.
Там спить їжак. Їжак узимку лежень.
І ніч іде з ліхтариком сови.

Там мох скубе косулька ще не вбита.
У пнях живуть древлянські ще боги.
Там все друкує ратички й копита 
і вишиває хрестиком сніги.
Але, ліси розсунувши плечима, 
фантом іде, куди його не ждуть.
І тільки села мертвими очима 
його у далеч тоскно проведуть.
Йому не треба кленів і акацій, 
ні голосів, ні мальви на тину.
Вже навіть ржавим залишком локацій 
він може думать тільки про війну.
Не ясні зорі і не тихі води.
На всі ліси нікого і ніде.
А він стоїть. Він цар Антиприроди.
І на вітрах антенами гуде.

***

Атомний Вій опустив бетонні повіки. 
Коло окреслив навколо себе страшне. 
Чому Звізда-Полин упала в наші ріки?! 
Хто сіяв цю біду і хто її пожне?
Хто нас образив, знівечив, обжер?
Яка орда нам гідність притоптала?
Якщо наука потребує жертв, — 
чому ж не вас вона перековтала?!

Загидили ліси і землю занедбали. 
Поставили АЕС в верхів’ї трьох річок.
То хто ж ви є, злочинці, канібали?! 
Ударив чорний дзвін. І досить балачок.
 В яких лісах іще ви забарложені?
Що яничари ще занапастять?
І мертві, і живі, і ненароджені 
нікого з вас довіку не простять!

Читати на тему

Чорнобильська катастрофа: роковини трагедії та нова ядерна загроза з боку РФ

Розповідаємо про найбільшу техногенну катастрофу 20-го століття — вибух на Чорнобильській АЕС.

Вірші до дня Чорнобильської трагедії

Наслідки Чорнобильської трагедії відгукуються і нині. Тисячі квадратних кілометрів землі стали мертвою зоною. Люди покинули дома, поспіхом лишили все — фотографії, дитячі іграшки, своїх тварин.

Після Чорнобиля цілі покоління народилися з хворобами, спричиненими їхнім батькам опроміненням. Смертність, онкологія, мутації… І що найстрашніше — прозорий ворог і досі лишається там. 

Кажуть, поети мають зайвий нерв, тож кому, як не їм, в усіх відомих їм фарбах змалювати цей жах. Вірші про Чорнобиль для дітей та дорослих — читай далі. 

Ніна Гнатюк

НЕ ВІЙ, ВІТРЕ, З УКРАЇНИ

…Не вій, вітре, з України на чужії доли.
Вже не будемо щасливі, веселі ніколи.

Не вій, вітре, з України, не плоди отруту.
Маємо ми всенародну, всепланетну смуту.

Не вій, вітре, з України, не тривож
                                могили.
Саркофагом із бетону ми рану накрили.

За здоров’я, що спливає, як дніпрові
                                   води…
…Не вій, вітре, з України, — збережи
                                  народи.

***

Валентина Харченко

ЧОРНОБИЛЬ

Чорнобиль — ми пам’ятаємо цю дату
І застигає в жилах кров.
Чорнобиль —  помирає у дитини мати
І не віддасть їй вже свою любов.
Чорнобиль — скільки в цьому слові горя,
Страждань та гірко виплаканих сліз.
Ця радіація впадає в Чорне море, 
Вона таїться в ніжних стовбурах беріз.
Чорнобиль – доки будемо терпіти
Таку халатність та тяжкий урок?
Чорнобиль — помирають наші діти, яким
В житті вже не зробити перший крок.

***

Василий Мелюс

ЧОРНОБИЛЬСЬКА  СВІЧА (балада)

Горить чорнобильська свіча.
Бринить непрохана
сльоза в очах.
Чорнобильці
вмирають тихо, тихо…
А порятована вселюдність
не голосить чомусь:
“Ой, лихо!..
Яке ж то лихо!!!”
Тіла їм спопелила й душі
Зоря-полин,
що чорнотінню вкрила
Треть океанів, рік, морів
і половину тверді-суші;
Що соловейкам нашим
опалила
Їх голосочки й крила!
Мужі-чорнобильці
здолали морок-тінь,
Яка на нашу
милу землю впала,
І з-від того
своє не дожили,
не докохали…
Не нараділись діткам,
внукам…
Така судилась їм
сумлінь принука!
…Горить
чорнобильська свіча —
Й бринить
непрохана сльоза в очах…
Я голову схиляю тут,
навпроти обеліска,
Бо сум-печаль
(немов громаддя мегатонн)
Мені на серце
і на плечі тяжко тисне…

Рixabay

Вірші про Чорнобиль українською мовою

В лютому 2022 року російські війська захопили зону відчуження, їхні танки проходили по заражених дорогах, солдати копали окопи в рудому лісі — в найнебезпечнішому місці. І тоді Чорнобиль став не лише нагадуванням про трагедію, а ще й символом цинізму росіян, які поставили світ на межу нової радіаційної катастрофи. 

Вірші про Чорнобиль — як відлуння болю та смутку, вірші, від яких плаче серце і хочеться запалити свічку пам’яті. Щоб те, що було, ніколи не повторилося знов. 

Дмитро Павличко

НА ЧОРНОБИЛЬ ЖУРАВЛІ ЛЕТІЛИ

На Чорнобиль журавлі летіли,
З вирію вертались навесні.
Як сніжниця, попелище біле 
Розвівалось в рідній стороні.

Там згоріли гнізда і гніздечка,
Поржавіла хвоя і трава,
Журавлина крихітна вервечка 
Напиналась, наче тятива.

Не було ні стогону, ні крику,
Тільки пошум виморених крил.
Журавлі несли печаль велику,
Наче тінь невидимих могил.

Не спинились птиці на кордоні,
Де сягає атомна яса,
І дивився батько з-під долоні,
І ридала мати в небеса.

На Чорнобиль журавлі летіли,
З вирію вертались навесні…

***

 Борис Олійник

Встають і відходять в легенду 
Пророки завітів нових.
І ризи у них із брезенту,
І каски, як німби, у них.

* * *

Кульгавих реакторів, ще не доношених вченим, —
Нездарних калік, що поквапно пішли в серіал, 
Вони прогризають наскрізно бетон і метал 
Ножем променевим і вирок підписують генам.

Анна Багряна

МАЛИНОВИЙ ДЗВІН

Ви чули, як плаче спустошена Прип’ять,
За скоєний гріх розіп’ята живцем,
Прип’ята до неба, щоб випити вічність,
Щоб вмити від бруду змарніле лице?
Регочуть іони малиновим дзвоном,
Вбиваючи блиск нерозкритих очей,
Ридає вночі божевільна мадонна,
Приймаючи з лона холодних дітей
В бездонність ночей.

Малиновий дзвін, малинове лихо,
Як тихо ступає життя у полин
І лине горіти туманам на втіху,
Малинове лихо, малиновий дзвін,
Чорнобильський дзвін.

Дізнайся також, які фільми про Чорнобиль варто подивитися — даємо добірку найкращих стрічок. 

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.