Оборона української землі лежить на плечах українських військових всіх чинів. Зараз ми мало що знаємо про наші військові здобутки та плани, бо деталі будуть уже після перемоги. Та разом з тим є події, про які можна та потрібно говорити зараз.
Бригадний генерал та герой України Дмитро Красильников отримав звання Героя України за оборону Харкова. Тоді він командував оперативно-тактичним угрупованням Північ та відбив росіян на Луганському кордоні.
Він розповів у інтерв’ю Тетяні Доцяк про оборону Харкова, стан російської армії та поділився, що наразі вдосконалює українське військо.
Генерал згадує, що тоді в України не було стільки сил, аби закрити всі шляхи наступу ворога. А тоді росіяни заходили по всьому кордону та намагалися оточити сили України у Луганській області. На щастя, не вийшло.
— Ми, по-перше, цього не допустили, по-друге — завдали противнику дуже суттєвих втрат. Можна сказати, що на великий термін ми повністю загальмували будь-який наступ противника на тому напрямку, — висновує Дмитро Красильников.
Завдяки нашому угрупованню він (ворог — ред.) не пішов на Харків, не пішов тими силами, якими планував.
— Перед повномасштабним вторгненням ви говорили, що, найімовірніше, ворог наступатиме з тимчасово окупованих територій, що навряд чи він піде з кількох напрямків. А відбулося так, що він пішов і з Півночі, і з Півдня, і зі Сходу. Наскільки для вас це було неочікуваним?
— Ми розглядаємо завжди, як-то кажуть, два варіанти — найімовірніший та найнебезпечніший, — каже генерал.
Звісно, якби росіяни наступали з уже окупованих територій, то це була б прихована агресія під виглядом ополченців та так званої міліції “Л/ДНР”. Та Красильников запевняє, що готувалися оборонні війська й до таких подій, які відбувалися 24 лютого: просто ніхто не очікував настількм грубого порушення всіх гуманітарних та воєнних правил.
Facebook Генштабу ЗСУ
Генерал каже, що наша війна справді схожа із подіями Першої Світової: така ж інтенсивна.
— Постійне перебування особового складу на першій лінії в окопах безпосередньо поруч із противником, тобто відстань може сягати й 100, і 200, чи навіть 50 метрів одне від одного. Дійсно, там зараз важка ситуація, противник там нарощує сили, особливо перекиданням постійних резервів з-поміж колишніх ув’язнених до лав приватної військової компанії.
На Бахмутському напрямку зосереджено, мені здається, не менше половини всіх підрозділів ПВК Вагнера.
— І вони справді воюють вмотивовано, — визнає Красильников. — Причини дві: гроші та безвихідь.
Якщо вони погодилися виконувати завдання у складі ПВК Вагнера, вони або виконують цей контракт і повертаються після контракту, або вони просто загинуть, і все. Що неодноразово підтверджувалося і даними від полонених.
І, реально, ми бачимо, як працюють їхні загороджувальні загони, коли, наприклад, відходять з позицій четверо, потім вглибині фронту зчиняється якась стрілянина, потім повертаються вже двоє і займають знову свої позиції.
— А чому вони так вхопилися за Бахмут?
— Можливо, вважають, що це їм відкриє дорогу на Костянтинівку, на Краматорськ, на Слов’янськ. Можливо, це створить загрозу для угруповання, яке у нас веде наступ на північному напрямку — на Кремінну і Сватове.
Тобто, є там певні застереження, щоб ми утримували Бахмут стійко, — каже генерал.
Вважаю, в успіху наших Збройних сил у Херсонській і Харківській областях є невеличка частка безпосередньо тих військ, які обороняли Бахмут.
Разом з тим Красильников каже, що й досі існує загроза наступу росіян на Харків. Зокрема, через Богодухів, перекривши трасу Харків — Київ. Відповідно до цього приймаються всі заходи оборони та підготовки на тих напрямках.
Та генерал запевняє: взяти Харків під контроль росіянам точно ніколи не вдасться. Харків’яни вже навчені на своїх помилках та мають досвід першого відбиття росіян.
Генерал Дмитро Красильников вважає, що вдале ведення контрнаступу та захисту не може буде проведене повноцінно без піхоти. Натомість багато військових аналітиків кажуть: майбутнє — за дронами.
— Якщо брати взагалі історію становлення Збройних сил Радянського Союзу, на уламках яких були створені ЗСУ, вважалося так: була концепція обмеженої ядерної війни, коли ядерними боєприпасами малої потужності знищувалися опорні пункти на передньому краї.
Потім піхота в бойових машинах, перебуваючи в десанті, всередині, з включеними системами протиатомного і протирадіаційного захисту проходили ці опорні пункти на повній швидкості, і таким чином здійснювали глибокі прориви, — пояснює Красильников. — Для піхоти там місця не було.
Ця війна довела, що це неправильний шлях абсолютно. Ми зустріли цю війну — як у 2014 році, так і зараз — з тим, що нам дуже сильно не вистачає саме цього піхотного складу.
Україна є прикладом, що ані вдало організована протиповітряна оборона, ані зброя не можуть бути такими ефективними, як піхота.
І навіть роботизована техніка не робить перелому у війні, бо на таке здатна лише вмотивована піхота.
— Треба нам ініціювати, проводити мотиваційні заходи та кампанію щодо формування потужного піхотного компонента. Ті, хто служать у піхоті або в стрілецьких підрозділах, механізованих мотопіхотних підрозділах, мають отримувати більшу оплату, більше забезпечення, більші привілеї, — наголошує генерал.
Наші ЗСУ справді творять дива. Про те, як українська армія змінювалася протягом усієї незалежності України та куди вона рухається ми розповідали в матеріалі, присвяченому Дню ЗСУ.
Підписуйся на наш Telegram та стеж за останніми новинами!
Головне фото: Новинарня