Фото Instagram Якщо давньогрецький філософ Платон казав, що важкі часи народжують сильних людей, то українці б додали: війна плекає нову плеяду національних героїв. Хто, як не ми, знаємо про складність боротьби за власну свободу та яка висока ціна нашої незалежності? Український режисер Любомир Левицький, який втратив під час повномасштабної війни двох членів своєї знімальної команди: продакшн-менеджера Артура та актора Пашу Лі нині проходить військовий вишкіл, а поки час приєднатись до війська не настав — знімає кіно про героїв сучасності. Спершу це був фільм Йди за мною. Потім, 2 травня 2024 року, на великі екрани вийшла стрічка Ми були рекрутами, яка розповідає про історії бійців Третьої ОШБр. Любомир Левицький в ексклюзивному інтерв’ю Вікнам розповів, як змінилося його бачення світу, яким чином повномасштабна війна вплинула на його творчість, та чому він вважає, що справжня еліта — це ті, хто готовий віддати своє життя заради майбутнього своєї країни. — Ви на початку 2022 року планували знімати фільм про українського супергероя — Капітана Україна. Проте з початком повномасштабної війни у ваш кадр потрапили герої нашої нової реальності. Чим для вас вони відрізняються від того образу, який ви сформували раніше? — Дуже боляче згадувати, але насправді все у житті стається так, як має бути. Ми справді планували зробити кіно — один із найбільших фільмів в моєму житті, та, можливо, навіть у житті країни. Це кіно про народження українського супергероя. Назва в нього коміксова, але насправді це дуже глибока класна розповідь, побудована на нашій історії, наших персонажах. Там головний герой — це журналіст який бореться з корупцією. І ми кидаємо його у вир подій та змішуємо з містикою. Сьогодні цей персонаж теж актуальний, але просто пріоритет на певних героїв та події змінився. І війна змінила насамперед мене. Тобто з наївного Любомира, який робить блокбастери для підлітків, я перетворився на людину, якій тепер мало просто робити кіно. Так я знайшов себе в цій темі й думаю, що це надовго. Я перемкнувся на нових героїв. Захотілося показувати їх справжніх. Тому що на початку повномасштабної війни, я передивлявся всі фільми, які бачив до того, наприклад, Марвел чи інші голлівудські екшени, навіть воєнне кіно. І воно мені здалося дуже наївним, казковим і поверхневим. Який Супермен? У нас у нього вже ніхто не вірить. Переглянути цей допис в Instagram Допис, поширений Lubomir Levitski (@levitski_lubomir) — А який перший фільм ви подивилися за час повномасштабної війни? — Перший фільм, який я подивився, були Месники. І він мені здався мультфільмом на фоні того, що відбувалось. Але скажу відверто, що є фільми, які я дивився і продовжую переглядати. Вони мені подобаються та надихають. Наприклад, фільм Сікаріо від Дені Вільньова зроблений дуже круто з погляду реалістичності. Він мені резонує. Єдине, що в моїх фільмах інший настрій. Я більше вчився у Майкла Бея робити й гумор, і екшн, і більше давати настрою. І до сьогодні я це роблю. А Дені Вільньов мене надихає саме рівною картинкою і правдоподібністю, тому що в Бея їх немає. — А коли ви створювали свій перший фільм за період повномасштабної війни, на кого орієнтувались? — Коли ми зустрілися з друзями після кількох місяців такої жорсткої волонтерської роботи на початку повномасштабної війни, коли ми возили бронежилети, плитоноски, пам’ятаю, я приїхав додому страшенно втомлений. Я після знімань так не втомлювався. Тоді я впав на диван і думаю: це дуже добре, що я це все роблю, але толку з мене не так багато. Тому що всі це роблять. Мені треба було шукати якусь круту історію, намагатися працювати та контратакувати російську пропаганду. Переглянути цей допис в Instagram Допис, поширений Lubomir Levitski (@levitski_lubomir) Мене якраз набрав мій товариш, журналіст. Сказав, що в нього є історія, у яку складно повірити, але вона суперунікальна. Я скептично до цього поставився. Але ми зустрілися наступного дня з ним і ще двома волонтерами, які мали доступ до матеріалів, що знімали хлопці. Їм трапився матеріал з операції, яку провів командир. Йому тоді було 24 роки. Це була військова операція цивільних, де один хлопчина врятував людям життя. І коли мені показали цей матеріал, я не повірив. У мене мурахи пішли шкірою. Я був дуже вражений. Побачив відео й запитав: це реально знято, це не постановка? Простог не міг повірити. Ми мали вісім хвилин цього матеріалу. Хлопці запропонували продати його на CNN. Відповів, що не треба, краще зробити кіно й вони самі прийдуть просити. Тоді ми й зробили цей фільм, який називається Follow Me або Йди за мною. Зараз він доступний на You-Tube. У фільма вже вісім міжнародних нагород. І CNN приїхали зробити про цю історію ексклюзивний репортаж. Тоді всі знайомі американці мені дзвонили й казали, що бачили його. Цей сюжет поставили після того, як показали кадри, де Путін вдавав із себе великого імператора. Ця історія вщент роздавила тоді репутацію як Путіна на світовій арені, так і його армії, що стріляє в цивільних. У нас навіть виникла проблема на деяких переглядах, бо люди не вірили, що це реальні кадри. Ми трішки їх змінили на кольорокорекції, тому декому здавалося, що це фейк. І нам довелось поставити плашки, які засвідчували, що це реальні кадри. — До речі, ви кажете, що ця історія про молодого хлопця, який врятував іншим життя. І знаєте, згадалося, що буквально в цей же період ціною власного життя інших врятував актор, з яким ви працювали, Паша Лі. Як ви взагалі тоді це сприйняли? Ви його знімали, спілкувались… — Це складна історія. Ми на сьогодні втратили двох людей, з якими працювали. Напередодні загибелі Паші Лі ми спілкувалися з ним в Telegram і я його дуже просив бути обережним, максимально. Він відповів лише, що все буде добре. А наступного дня мені передзвонили та сказали що Паша загинув. Я був шокований. Я плакав. Просто не міг стримати сльози. Переглянути цей допис в Instagram Допис, поширений Lubomir Levitski (@levitski_lubomir) Це був такий талант! В майбутньому під нього можна було створювати купу фільмів. Це український Джим Керрі. Суперталановитий хлопець. Як так взагалі трапилося, що його раз — і немає? Я був дуже злий тоді й водночас засмучений жахливо. Також торік ми втратили Артура — нашого продакшн-менеджера, який був мінометником. По його позиції прилетіла авіабомба. Молодий був хлопець. На жаль, реальність дуже жорстока. — Але зараз ви працюєте над тим, щоб у військових у суспільстві був елітарний статус. Наприклад, показуєте шлях від рекрута і до професійного військовослужбовця. Скажіть, будь ласка, як ви підбирали героїв для нового фільму Ми були рекрутами? — Після створення фільму Follow Me/Йди за мною ми познайомилися з прес-службою третьої штурмової. І вони сказали, що в них є дуже багато відео, які були зняті на камеру GoPro з шолома. Відео досить жорстке. Але вони хотіли зробити якусь круту історію, а не виставляти просто в YouTube. Мені захотілося насамперед розказати, хто ці люди. Тому що ми їх не бачимо. А, як виявилося, це дуже класні люди з крутими філософіями, сім’ями, зовсім іншим баченням, досвідом. Тому ми зробили декілька інтерв’ю. Зв’язалися з воїнами, з якими, в принципі, можна було б попрацювати, якщо вони дали свою попередню згоду. А коли командири чули про кіно, то відмовлялись. Казали, війна — не час. Я пояснив, що це дуже важливо. Так у результаті ми відібрали вісім персонажів. Найважливіші критерії: щоб герої були різні, не перетиналися між собою, не були схожі як візуально, так і за характером. Головне, щоб вони були архітектурними, щоб можна було такий образ накласти на будь-якого персонажа з іншої бригади, підрозділу. Щоб казали: “У нас теж є такий”. Переглянути цей допис в Instagram Допис, поширений Lubomir Levitski (@levitski_lubomir) Найбільшою проблемою було знайти нашого рекрута, від імені якого розповідається вся історія. Мені був потрібен хлопець з наївними очима, наївним світоглядом, який на контрасті з цими хлопцями буде мати дуже смішний вигляд. Йому мало бути навіть страшно підходити до них. Ми хотіли показати цей контраст водночас і візуально. Я дуже хотів, щоб в нього було довге волосся, щоб ми могли його підстригти. Це було потрібно, щоб був візуальний відлік його нового життя. Врешті, ми передивилися всіх рекрутів, і я не міг його знайти. І тоді я згадав про одного українського актора, з яким працював колись у 2015 році на зніманнях фільму #SelfieParty. Це був Борис Савенко. Я йому подзвонив і сказав, що є така ідея, можу запропонувати знятися в такому кіно. Але це не художній фільм, а суміш художньої оповіді з документальною історією про реальних людей. Запитав, що він думає. Борис погодився, відповів, що давно мріяв про таке. Переглянути цей допис в Instagram Допис, поширений Boris Savenko (@borisssavenko) Я кажу: ти ще не сильно радій, бо є одна умова: ти маєш стати реальним рекрутом Третьої штурмової. Він попросив дати подумати день. Та вже за дві години передзвонив і запитав, куди йти. Тоді він пройшов курс молодого бійця. Скажімо, це такі тестові завдання, тобто ти можеш вийти в будь-який момент. Спершу за два дні він писав, що він більше не може. Та наступного дня сказав, що все добре й треба забути про попереднє повідомлення. Він дуже добре влився у колектив, познайомився з цим життям зсередини. Тому коли ми вже працювали з нашими іншими героями, я не боявся, що він буде мати дикий вигляд. Ми нікому не розказували, що це актор, коли він займався. До нього ставилися як до звичайного рекрута. Також було дуже важливо для його персонажа, щоб він існував, але водночас був “прозорий”. Я не хотів на ньому робити ніяких акцентів. Ми говорили про це. Наспрвді це досить складно зробити, але нам це вдалося. Він пройшов цей курс, але повернувся до цивільного життя. Зараз він працює у театрі, у нього вистави. Але знову ж таки, він стоїть на обліку та завжди готовий піти воювати. Переглянути цей допис в Instagram Допис, поширений Boris Savenko (@borisssavenko) — А щодо себе, ви не думали також пройти курс молодого бійця та обрати бригаду? Бійці, з якими ви спілкуєтеся, кажуть, що так чи інакше всім потрібно бути готовими до служби. — Сьогодні дуже важливо бути підготовленим. Я займаюся вже півтора року в PSDinfo, мене вже давно тренують поводитися з різною зброєю. Мені це потрібно як і у випадку, якщо доведеться брати участь у бойових діях у реальному житті, так і для знімань воєнного кіно. Щодо підрозділу, я дружу з дуже багатьма. Тому якщо в ТЦК колись хтось вирішить, що мені потрібно йти, то я знаю, куди я б хотів. Хоча я великий фанат спецслужб, але побачимо. Переглянути цей допис в Instagram Допис, поширений Lubomir Levitski (@levitski_lubomir) — Військо — це такий зріз населення країни. Ви казали, що намагалися вибрати максимально різних персонажів для фільму. А як вам вдавалося знаходити спільну мову з усіма героями? — Вони всі різні, але на одному вайбі (настрої, — ред.). Зараз деякі цивільні замислюються, як саме потрібно спілкуватися з військовими. Та насправді все зводиться до простих речей. Будь-хто з цивільних може проявити елементарну повагу. Адже людина у війську віддає найкращі роки свого життя за те, щоб хтось міг ходити, наприклад, у кінотеатр. І за це вона не вимагає нічого. Тому їй, як мінімум, треба подякувати. Коли ви бачите військового, який втратив кінцівку і він йде, наприклад, на протезі, то не треба відводити очі. Можна ж прикласти руку до серця. Він може так відчути підтримку і вдячність за те, що зробив. Просто сьогодні треба робити елементарні речі. А нам всім після перемоги ще вчитися й вчитися. У нас ще буде дуже складний період і дуже багато роботи: будувати країну далі, формувати суспільство. Читати на тему Не лише “Як ти?” Слова, що підтримують: як спілкуватися з військовими після фронту Військові на війні наче в паралельній реальності, тож опісля необхідно знаходити нові типи комунікації Тому вже сьогодні кожна приватна компанія, підприємства мають створювати на майбутнє такий невеликий фонд для ветеранів. Збирати кошти. Бо коли прийдуть військові з передової, багато з них опиниться в цивільному світі абсолютно не адаптованими. Однак у кожного буде якась мрія, кожен захоче себе реалізувати в якій сфері. І потрібно, щоб кожна компанія мала кошти та була готова оплатити навчання, допомогти з житлом, дати можливість розвиватись. Думаю, тоді ми б знизили рівень почуття несправедливості. І не треба чекати, поки держава все зробить, хоча вона повинна робити більше. — Розкажіть, будь ласка, трохи більше про те, як ви знімали фільм про те, за що ми воюємо, про хлопців? — Для мене насамперед це фільм про людей. Мені не хотілося фокусуватися на історіях, які вони переживали. Тому що нам не вистачило б хронометражу. Повірте, там у кожного мішок історій. У мене був один страх і він залишається зі мною: я боюся, щоб у світі не почали сприймати наших військових як якихось термінаторів. Тому нам потрібно гуманізувати людей. Я хотів показати, що наші військові класні, смішні, у них є сім’ї, діти, вони люблять тварин і так далі. І людям це подобається, вони це розуміють. Водночас мені хотілося показати, наскільки вони круті. Тому що, наприклад, коли хтось ухвалює рішення приєднатися до підрозділу, він хоче туди, де буде круто. Бути з тими, на кого хочеться рівнятись. Переглянути цей допис в Instagram Допис, поширений Lubomir Levitski (@levitski_lubomir) — Хотіла запитати також саме про трансформацію всіх учасників знімального процесу. Які ви помічали зміни у хлопців, яких знімали? — Ця історія була саме про те, щоб витягнути з героїв якісь частинки себе. Питання, які ми підготували, були, в основному, однаковими для всіх, щоб кожен на них відповів по-своєму. Ми бачили різницю між персонажами. Дуже довго думали, які питання ставити. Не хотілося сильно лізти в душу, але водночас ми прагнули побачити внутрішній світ людей. І я помітив, що дехто з героїв, коли проговорив деякі відповіді, зрозумів, що дещо він, можливо, й не робить, з того, про що говорить. Або хлопці нагадали собі, що ще треба зробити. Ось така внутрішня трансформація була. Переглянути цей допис в Instagram Допис, поширений Lubomir Levitski (@levitski_lubomir) Крім того, ми дуже добре здружилися. Спочатку обережно поводилися, не могли тотак зразу відкритися. А в результаті я бачу, що якби нам дали можливість хоча б три дні перед зніманнями провести разом, то ще краще було б. Але нам завжди не вистачає часу. Я спеціально знімав фільм за хронологією для того, щоб ви бачили погляди цих людей на фінальних кадрах і на початку. Наш Борис в кінці має інший вигляд. Не скажу, що він став дуже мужнім, але він став більш свідомим. Тому що спочатку він сіпався, переживав, а потім просто відчув цю енергію. І в кінці ми бачимо, що він став більш спокійним. — Ви з хлопцями дуже багато спілкувалися. Кажете, навіть здружилися. І, звісно, логічно після того, як люди починають багато спілкуватися, вони переймають одне в одного певні якості, звички, навіть думки. Що ви перейняли у хлопців, яких знімали? — Напевно, від кожного щось потроху. Наприклад, я коли з кимось зустрічаюся та щось розказую, то можу щось заспойлерити. Тоді згадую одного з героїв фільму — Хмурого. У нього було питання у фільмі було про секретні операції. А він лише відповів, що про них не можна говорити. Я згадую його та ловлю себе на думці, що щось таки не варто розповідати. Коли згадую Істока, то розумію, що сьогодні важливо шукати сенс у всьому, щоб не втратити нашу країну. Я себе питаю, чи ось ця дія допоможе не втратити Україну. Завдяки їм ще раз впевнився, що гумор дуже потрібен. І не треба його боятися. Знаєте, що спільного між кіношниками та військовими? Чорний гумор. Переглянути цей допис в Instagram Допис, поширений Lubomir Levitski (@levitski_lubomir) Наприклад, у нас були знімання на базі 3 ОШБр під час масованої ракетної атаки. Ми спустилися в укриття, а там такий довгий коридор і стояли труни. І ми стали в ряд біля них. Виходить командир і каже: “О, то ви недалеко від каси стали!”. Посміялись, але потім він сказав, щоб швидко розійшлися по території. Якщо не сприймати життя філософськи та іронічно, то стане дуже страшно. Тому всі військові люблять чорний гумор. Це психологічний захист. А ще знаєте, що дуже підтримує? Правильно підібрана пісня допоможе пережити все, що завгодно. Так сказав Курт Кобейн, а потім не пережив. Мені зараз допомагає пісня Sasha Boole — Тримаєм посадку, яка стала саундтреком фільму Ми були рекрутами. — Як ви думаєте, на які теми все-таки зараз не варто знімати фільми? — Зараз ми переживаємо період, коли людям у світі вже все одно на нас. Нас вже ніхто не жаліє. І це нормально, тому що кожна країна має свої проблеми. Переглянути цей допис в Instagram Допис, поширений Lubomir Levitski (@levitski_lubomir) Жалість уже не працює. Тож нам потрібно знімати мотиваційні історії з хорошим кінцем, про крутих людей. Вони, зрештою, приводять до того, що люди будуть надихатися. Іноземці будуть дивитися і хотіти приєднатися до таких людей. Ми всі сьогодні повинні мати вигляд героїв нових днів. І якщо ми будемо це культивувати в собі, надихати людей і самі надихатися від цього, то будемо отримувати допомогу. Тобто, це буде робота на результат. Посмак має бути життєстверджувальний, щоб ми хотіли жити. Нам треба робити фокус на тому, за що ми воюємо. І це все треба показувати світу. Нам потрібні нові герої сьогоднішніх днів. І це те хороше, що має залишити по собі війна — плеяда нових героїв. Переглянути цей допис в Instagram Допис, поширений Lubomir Levitski (@levitski_lubomir) — Якого майбутнього ви бажаєте саме для українських військових? — Я бажаю, щоб коли військовий заходив у Бориспіль в майбутньому, усі розуміли, завдяки кому цей аеропорт працює, аплодисментами проводжали його на рейс і пропускали першим. Це я хочу бачити не тільки в аеропортах, а взагалі, щоб статус військового назавжди вважався елітарним. Хочу, щоб псевдоеліта зрозуміла, що вона взагалі не еліта. Еліта — це насправді ті люди, які віддають сьогодні свої життя, кров і все, що мають, та при цьому натомість не просять взагалі нічого. Це ті люди, які заслуговують найвищої пошани в Україні. І я хочу, щоб ця повага залишалася з ними. Особливу історію початку повномасштабної війни прагнув зняти й Станіслав Тіунов. У його об’єктиві ожила історія, заснована на реальних подіях 2022 року, які відбулись у Київській області. Читай, що розповів режисер фільму БУЧА Станіслав Тіунов про зйомки, хвилюючі моменти та коли чекати на прем’єру стрічки. А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе. Теги: війна в Україні, Мистецтво, українські військові, Фільми та серіали Якщо побачили помилку, виділіть її, будь ласка, та натисніть Ctrl + Enter
Читати на тему Не лише “Як ти?” Слова, що підтримують: як спілкуватися з військовими після фронту Військові на війні наче в паралельній реальності, тож опісля необхідно знаходити нові типи комунікації