Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба під час інтерв’ю розповів про ухвалення нафтового ембарго, євроінтеграцію та справжніх партнерів України.
У цьому рішенні є позитив та небезпечний прецедент.
Позитив полягає у тому, що Україна нарешті дотиснула ЄС. Пакет був схвалений всього через місяць після анонсування, ці результати говорять самі за себе.
Небезпека ж у тому, що було знайдене рішення, яке створило окремий режим для країн, які отримують нафту по південній гілці нафтопроводу Дружба. Такими країнами є Угорщина, Чехія, Словаччина. Стовідсоткова єдність зникає через цей окремий режим.
Сьомий пакет санкцій буде обов’язково.
Потрібно працювати, щоб подальші санкції більше не ухвалювались у такий спосіб.
Шостий пакет санкцій важливий, адже йдеться про майже 90% нафти з Росії, яка потрапить під ембарго. Це позбавляє Росію ще одного важеля впливу на європейські країни.
Володимир Зеленський вплинув на прискорене прийняття нафтового ембарго своїм виступом перед учасниками саміту ЄС. Його сигнали були недвозначні.
Рішення пробивалось усіма можливими каналами. Важливу роль зіграло також французьке головування — тихою закулісною дипломатією французи допомогли нам.
Завдання було одне: побудувати модель, яка зможе зняти застереження Угорщини до шостого пакета санкцій.
Інколи здавалося, що Угорщина б’ється не за свої економічні інтереси, а намагається зірвати нафтове ембарго.
Коли Україна запустила стратегію малих альянсів, були ті, хто глузливо ставився до цього — насамперед експерти. Життя показало, що ми рухалися правильним шляхом.
На фундаменті, який був закладений до початку повномасштабного вторгнення, зараз вибудовуються нові рівні. Україна зацікавлена в тому, щоб і далі формувати малі альянси з Британією, Польщею.
Малі альянси не заважатимуть членству у великих організаціях, бо вони розв’язують конкретні задачі.
Європа останнім часом почала змінюватись — люди побачили, що не тільки Німеччина та Франція можуть ухвалювати важливі рішення, а й Польща, Британія, навіть Сполучені Штати.
Безумовно, будуть створені нові малі альянси, які розв’язуватимуть конкретні задачі. Європа стане більш різноманітною в плані гравців.
Чи може охолонути громадська думка європейців щодо України через інфляцію та кризи?
Так, це реальний ризик, над яким потрібно працювати. Ми маємо бути обережні у формулюваннях, які використовуємо.
Тобто не “війна в Україні є однією з економічних причин”, а “російська агресія проти України стала однією з причин”.
Це лише одна з причин, не можна стверджувати, що все летить шкереберть лише через те, що Росія напала. Російська агресія пришвидшила багато процесів.
Світ загалом занурюється в кризу під тиском різних факторів. Його чекає як торговельна, так і енергетична криза.
Статус кандидата в кандидати у ЄС — це не про Україну. Ми приймемо лише один статус, це сказано чітко.
Україні набридло вислуховувати альтернативні сценарії. За жорстку позицію Україну критикують, мовляв, ви позбавляєте себе маневрів. Але річ у тім, що маневри нам і не потрібні, нам потрібна чіткість: так чи ні.
Ми воюємо три місяці, тому чесних відповідей українці не бояться.
У відносини України та Євросоюзу необхідно внести стратегічну ясність. Інакше проблеми на європейському континенті будуть примножуватись.
Я абсолютно переконаний, що однією з причин, чому Путін наважився напасти на Україну, стала стратегічна невизначеність Європи щодо України.
Путін був переконаний, що Європа не стане на бік України і проковтне її знищення.
Своєю реакцією на війну Росії проти України Європа здивувала не тільки весь світ, а й себе.
Раніше ми розповідали, як Путін намагається “врятувати” світ від голоду.