Прісцилла вперше в центрі уваги не як місіс Преслі: інтерв’ю з Софією Копполою про її нову стрічку

Потрапити у світ, який зачаровує своїми яскравими фарбами та різко десонує з колись знаною буденністю, — комусь може здаватись, що це мрія чи не кожної дівчини. Ще й коли на тебе не просто звертає увагу, а шалено закохується король рок-н-ролу та оточує своєю увагою та численними коштовними подарунками.

Та за лаштунками лишаються самотність, ізоляція від світу, який не обмежується чоловікои, та нерозуміння, а хто ти без цього визначення “дружина”.

І тоді вийти з цього стану стає справжнім викликом, з яким все ж таки вирішила стикнутись Прісцилла Преслі, чию історію спробувала відтворити на екрані оскароносна режисерка Софія Коппола, відома за стрічками Труднощі перекладу, Марія-Антуанетта і Цнотливі самогубиці.

Її біографічна драма Прісцилла, що розповідає про дружину Елвіса Преслі та історію її стосунків із королем рок-н-ролу та охоплює 14 років стосунків подружжя від знайомства до спільного життя, одруження, народження доньки та, зрештою, скандального розлучення, з’явиться на екранах українських кінотеатрів вже 11 січня.

Вікнам вдалося поспілкуватися з режисеркою Софією Копполою про її нову роботу, співпрацю з Прісциллою Преслі.

Все почалося з прочитання мемуарів Прісцилли Преслі Елвіс і я?

— Я прочитала книгу Прісцилли ще багато років тому. А нещодавно знову перечитала її й подумала, що це такий цікавий світ і щось екзотичне для мене — ідея Мемфіса 1960-х років. Це цілий американський міф, а Елвіс і Прісцилла були легендарною американською парою. Однак ми не так багато знаємо про Прісциллу і те, яким був саме її досвід.

Я була дуже зворушена її історією, коли дізналась, як це все відбувалося для неї. Вона дуже детально розповіла про свій особистий досвід і про те, як вона дорослішала в настільки незвичному світі.

Я продовжувала думати про це. І ось одного разу просто подзвонила їй і запитала: “Чи не спадало вам на думку коли-небудь зняти фільм за вашою книгою?” А вона відповіла: “Я про це подумаю”. Але на той момент вона не була захоплена ідеєю зробити фільм, і здалася мені досить замкнутою. Тож я була дуже схвильована, коли згодом вона дала мені зрозуміти, що довіряє мені цю справу.

Це було вперше, коли я знімала щось про ще живу людину, якій я маю змогу ставити запитання. Прісцилла була справді відкритою до відповідей на мої питання, ділилася деталями та ідеями, що, на мою думку, дуже допомогло мені у створенні фільму.

Прісцилла Преслі є виконавчою продюсеркою фільму, тож її внесок мав бути надзвичайно важливим?

— Так, для мене було вкрай важливо, щоб Прісцилла Преслі була задоволена цією історією. Це її історія. Мені хотілося, аби вона відчула всю її правдивість.

І для мене було дуже важливо знайти баланс між тим, що було правильним для неї, і тим, що, власне, я сама хотіла висловити. Тому для мене так багато значили її слова уже після перегляду фільму: що вона була вкрай зворушена і відчула, що Кейлі Спені дійсно висловила всі її почуття і переживання.

Мені здалося, що Прісцилла вперше по-справжньому опинилася в центрі уваги. Увага зосередилась на ній як особистості, а не лише як на місіс Преслі.

Цей фільм дуже схожий на стиль Софії Копполи, і в цьому сенсі він не є байопіком?

— Так, думаю, для мене це було цікавим викликом — придумати, у який спосіб розповісти цю історію. Її стосунки з Елвісом були такою великою частиною її життя. Тож як передати її досвід так, щоб він вписався у матерію фільму? Як передати все те, чим це було саме для неї самої, а також як знайти художні засоби для певного стрибка у часі? Показати, як відбувалась еволюція від чотирнадцятирічної дівчинки на початку до її двадцяти років і до вже дорослого життя.

Мені дуже хотілося ухопити дух часу навколо Ґрейсленду. Моя ідея полягала в тому, що вона в’їжджає до Ґрейсленду, а згодом залишає його. І саме на цьому відтинку часу я і збиралась зосередитися. Але, звичайно, треба було перед тим дати уявлення про передісторію — про те, як відбувалося знайомство з Елвісом, і яким чином вона опинилася там.

Чи сподіваєтеся ви, що історія Прісцилли — захопленої старшим успішним чоловіком підлітки — буде зрозумілою тепер, попри всю гламурність їхнього способу життя?

— Мені б дуже хотілося, щоб її особистість стала зрозумілою, тому що саме це я відчувала в книзі, попри те, що місце дії таке незвичайне. Прісцилла проходить через багато універсальних моментів, через які проходять всі жінки — чи то перший поцілунок, чи навчання в новій школі, чи народження дитини й материнство.

Або ж та ситуація, що коли Елвіс їде у турне, вона повинна залишатися вдома з дитиною, в той час, як хлопці вирушають працювати й розважатися. Тож я завжди намагалася пов’язати все це з людською стороною її історії, зі злетами й падіннями їхніх стосунків, і, як мені хотілося, якомога правдивіше.

Я також сподіваюся, що глядачі зможуть торкнутися цієї емоційної історії та почерпнути щось із неї й для себе. Думаю, ми всі впадаємо в певні ілюзії щодо людей, а потім сподіваємося, що завжди зможемо повернутися до свого справжнього “я”.

Я відчуваю, що історія Прісцилли дуже потужна, і що вона вирушила за покликом власного серця і знайшла своє самобутнє почуття ідентичності. Вона мене надихнула на це.

Читати на тему

Елвіс, я та стіни його палацу: на великі екрани виходить фільм Прісцилла про дружину кумира мільйонів

Los Angeles Times назвало Прісциллу найкращим фільмом Софії Копполи за останні роки, а Variety описало її як пронизливо чесну драму.

Чи вважаєте ви, що глядачі побачать Елвіса по-новому? У фільмі Прісцилла ми дійсно бачимо людину, а не зірку.

— Мемуари Прісцилли Преслі вкрай цікаві. Вони дійсно показують людську, приватну сторону Елвіса, його вразливість. І тоді стає зрозумілим, де є коріння його розчарувань як артиста. Я дуже щиро розумію, що у той час він бився за своє мистецтво. Мені здалося вкрай цікавим побачити саме цей його бік, як і те, чим це було для Прісцилли.

Я дійсно намагалася показати це з її точки зору, завжди повертаючись до її суб’єктивного погляду, до її досвіду спілкування з ним наодинці. Тобто, Елвіс тут є не артистом-виконавцем, а таким, яким Прісцилла бачила його в приватному житті — бачила його вразливість як артиста.

Я справді не хотіла очорнити його. Мені хотілося, щоб він виглядав просто людиною з усіма своїми недоліками, хотіла побачити його її очима й отримати інше розуміння. Як на мене, Елвіс викликає симпатію, але і з ним, безумовно, траплялися моменти, коли він був не такий ґречний. У нього також були свої злети й падіння, але мені здається, що в їхніх стосунках було багато любові.

Але саме такими були сімейні стосунки у той час, адже очікувалося, що Прісцилла повністю впишеться у світ свого чоловіка?

— Так, безумовно, тоді саме так і було. Очікувалося, що вона має сидіти вдома й не намагатиметься будувати свою власну кар’єру. Я знайома з багатьма жінками того покоління. Моя мама належить до цього покоління, коли було абсолютно зрозумілим, що ти маєш бути абсолютно задоволеною, якщо у тебе є гарний будинок, успішний чоловік і діти. А якщо тобі раптом схочеться чогось більшого, то з тобою вже очевидно щось не так.

Я думаю, що тоді існувало багато конфліктів щодо балансу інтересів. Я зростала серед цього покоління, а коли зараз дивлюся на своїх дітей, то вони вже абсолютно не зважають на думку чоловіків щодо своїх дій! Тож так, було дуже цікаво подивитися на ту епоху і відчути себе між цими двома поколіннями.

У фільмі Прісцилла часто заходить до кімнати, коли Елвіс уже там. Чи є це символом того, що вона завжди входила в його світ?

— Безумовно. Вона дійсно пережила цей досвід перебування у світі Елвіса, і саме він сформував її в роки дорослішання. Мені дуже хотілося показати цей контраст: коли він удома, то всюди повно галасу, людей, всі збуджені та енергійні. А коли його немає, їй залишаються лиш тиша й самотність. І вона багато розповідає про це у своїй книзі — про те, як вона переїхала жити до Ґрейсленду, а потім він відправлявся на зйомки, а їй доводилося залишатися вдома.

Здається, їй тоді заборонили запрошувати своїх подруг до Ґрейсленду, тож вона мала бути там сама. Я знаю, що вона мала дружні стосунки з деякими жінками, які там працювали, але мені здалося, що для Прісцилли це був досвід ізоляції.

Чи буде нинішнє покоління відкритим для того, щоб почути історію Прісцилли?

— Мені й самій дуже цікаво, тому що коли книга Прісцилли вийшла друком у середині 1980-х, вона скоріше не була добре сприйнята.

Думаю, люди тієї епохи не були настільки відкритими до її досвіду як жінки, що опинилася в подібній ситуації. Тож мені здається, що, можливо, зараз люди стали більш відкритими для того, щоб почути цю сторону її історії.

Кейлі Спені починає грати Прісциллу у підлітковому віці й закінчує, коли її героїні майже тридцять років. Чи були ви впевнені у тому, що вона буде здатна зобразити весь цей віковий діапазон?

— Для мене було дуже важливо, аби Прісциллу грала одна й та ж актриса протягом усього її життя. Прісцилла поступово перетворюється з підлітки на дорослу жінку і матір, і я була вражена тим, як Кейлі змогла перемикатися під час фільмування зі сцени в сцену поза хронологічним порядком. Те, як вона справді втілювала весь цей перехід, дійсно захоплює.

Де знімався фільм?

— Ми відтворили Мемфіс і Лос-Анджелес 1960-х років у канадському Торонто, і при чому взимку. Це стало можливим завдяки нашій чудовій команді, великій кількості зусиль, кропіткій роботі та магії кіно — завдяки цьому нам вдалося відтворили атмосферу Німеччини 1950-х і Мемфісу 1960-х років у Торонто.

До того ж ми побудували багато декорацій, чого мені раніше ніколи не доводилось робити. Зазвичай я знімаю на вже готовій натурі. Тож це був насправді новий досвід, і мені дуже сподобалося спостерігати за тим, як все це зліплюється.

Фільмам Софії Копполи завжди притаманна яскрава палітра. Наскільки це було важливо для Прісцилли?

— Так. Для мене було вкрай важливо побудувати цілий світ. І я неначе опинилась у яскравому світі Мемфіса і Ґрейсленда 1960-х років, з усіма його килимами й тоннами всіляких драпувань. На щастя, збереглося багато різноманітних документів та фотографій Елвіса і Прісцилли, домашніх аматорських фільмів.

А кольори, у які всі вбиралися тоді, були зовсім інакшими, ніж тепер. Мені дуже хотілося показати перехід Прісцилли з кінця 1950-х у 1960-ті, її трансформацію від світу сірої зимової Німеччини до яскравого всесвіту Ґрейсленду.

Коли вона туди приїхала вперше, для неї це було як подорож до чарівної країни Оз, де кольори набагато яскравіші — це був новий розділ її життя, і вона відкривала для себе новий стиль і спосіб самовираження.

Це змушує нас пригадати історію Марії-Антуанетти — ще однієї молодої жінки, яка потрапила у дивний світ, і цю історію ви вже розповідали. Ця тема цікавить вас як режисерку чимось особливим?

— Мені було завжди цікаво, як саме люди знаходять свій власний шлях і формують свою ідентичність. А особливо тоді, коли вони опиняються у ситуації, яка не належить до їхнього світу — і тоді яким чином вони знаходять вихід із неї.

Так, мене вразила її історія, і, безумовно, є теми, до яких я завжди повертаюся, до того ж мене завжди приваблювала ситуація трансформації.

Не кожному вдається знайти в собі сили піти, коли щось складається не так. Наскільки сильною для вас є Прісцилла Преслі?

— Мені здається, що Прісциллі знадобилося багато сил, щоб залишити свій шлюб на початку 1970-х років, коли вона ще не мала власних джерел для існування. Я знаю, що в той час було дуже важко зробити подібний крок, адже вся її особистість обмежувалася “місіс Преслі”. Я була по-справжньому вражена тим, як вона спромоглася знайти в собі сили покинути все і розпочати власне життя.

Пригадую, вона мені казала, що навіть не здогадувалася про свій власний смак, адже до того все залежало від уподобань і смаку Елвіса. Вона була ще зовсім молодою жінкою, але вже відкривала абсолютно іншу главу життя, і це мене дуже зворушило.

Своєю силою продовжують дивувати й українські жінки. Читай хроніки окупації гідеси Інни Микуцької, яка створює унікальні вишиванки у Херсоні.

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.