Відкрили кав’ярні попри окупацію та творили “воєнну романтику”: історія херсонців

Війна перекреслила плани багатьох українців. Та відомо, що вона також стала для декого каталізатором. Наприклад, багато хто навіть не уявляв, що стане волонтером, перебазує своє виробництво на допомогу армії чи відкриє кав’ярню в окупації. 

Аліса Істоміна родом з Херсона. Вона — співвласниця кав’ярень More Coffee та GGC у Херсоні. Elle UA розпитали в дівчини про її життя після 24 лютого 2022 року, ситуацію у Херсоні та як вона наважилася відкрити кав’ярню під час окупації міста.

Криза дає поштовх

Аліса каже: імпульс відкрити щось своє був у її хлопця. Адже і вона, і він все життя були найманими працівниками, тому амбіції почали брати гору. 

— Ми не виїжджали, бо боялися невідомості. Не було зелених коридорів. А ще боялися за батьків та наше майно. 

Ми вирішили пересидіти, перечекати у своїх стінах, бо були глибоко переконані, що це не назавжди, хоча окупанти нав’язували нам інше.

Найскладніше, зізнається Аліса, було у березні. Тоді доводилося відстоювати величезні черги за хлібом, не кажучи вже про щось вишуканіше. В аптеках практично не було ліків. Але наприкінці травня пара побачила кав’ярню: її власники виїхали з міста та намагалися продати бізнес. Ціна була привабливою, бо охочих мало.

Elle

Дівчина розповідає, що тоді саме почалися проблеми зі зв’язком. Окупанти вже блокували українські SIM-карти, доступу до інтернету практично не було. Напевно, тому власники й хотіли продати бізнес — керувати кав’ярнею дистанційно не могли. 

— А ми давно мріяли про власний заклад. І хоч ця кав’ярня була маленькою, ми наважилися, — згадує Аліса. 

Спочатку працювали вдвох із хлопцем. Потім запросили подругу, що уже працювала баристою. 

Тоді ж хлопець почав займатися виключно закупами. Він, як каже Аліса, має талант: діставати навіть найрідкісніші речі з будь-якого ресурсу. А в окупації рідкісною стала навіть вода. Він навіть домовлявся з перевізниками та продавцями із територій, які контролювала Україна. Відтоді використовували лише вітчизняну каву.

Читати на тему

Втратили свою справу, але не бажання її відновити! Історії жінок-підприємиць, чий бізнес постраждав під час війни

Розповідаємо історії жінок, які змогли відновити свій бізнес під час війни.

Коли не було де купити молока, то їздили за ним до бабусь, по селах. А потім казали: ЗСУ мусять звільнити Херсон, бо запасів лише до листопада залишилося. 

— Я слухала Буданова й казала: у листопаді все це закінчиться. 

І от Діма говорить мені в перших числах: “У нас залишилося запасів на тиждень, що робити далі — не знаю. Якщо нас не звільнять, то все, зачиняємося”. І нас таки звільнили. І нам усього вистачило.

Уже у вересні пара зважилася купити ще одну кав’ярню, яку також виставили на продаж. Зараз дівчина аналізує та каже: їм пощастило, що окупанти не “віджали” їхній бізнес так, як це робили з багатьма іншими людьми.

Були моменти, коли росіяни приходили та наполягали на переоформленні кав’ярень відповідно до російського законодавства. Аліса та Дмитро підігравали: мовляв, так, скоро все зроблять. Самі ж планували триматися української сторони якнайдовше. 

— Вони потім ще й до нас на каву ходили. І ти їм нічого не зробиш, бо вони — з автоматами.

Варили каву на мангалі

Після відходу росіяни підірвали всі комунікації для міста. Аліса каже, що тоді Херсон три тижні жив без води, світла, газу. Милися у нагрітій дощовій воді, а пили воду зі свердловини. 

Тоді довелося закрити першу кав’ярню. Другу, що була у сусідньому будинку, вони не закрили: винесли на вулицю мангал, поставили перед будинком та варили каву в турці просто на вогні. 

До нас приходили люди й приносили навіть власний посуд та продукти. Були й військові ЗСУ і завжди намагалися заплатити. Такий воєнний вайб — кава на мангалі, а по колу стояли стільці.

Зараз Аліса тимчасово виїхала до Одеси. Але її хлопець продовжує займатися бізнесом. Вона каже, що в деяких районах Херсона лише зараз з’являється світло, тож власники кав’ярень закупили генератори: так люди зможуть приходити і погрітися, і поїсти, і зарядити гаджети.

Elle

Херсонці ж попри все намагаються жити та допомагати одне одному. Багато хто виїхав, але недалеко — бо всі вірять та чекають свого повернення до рідного дому. 

Аліса каже: варто не боятися своїх мрій та діяти за серцем навіть тоді, коли навколо падають ракети. Можливо, ця мрія рятуватиме не лише тебе. 

Якщо ця історія відгукнулася тобі — читай поради експертів, як відкрити власний бізнес під час війни та що для цього потрібно. Про це ми писали в іншому матеріалі.

Підписуйся на наш Telegram та стеж за останніми новинами!