Захищати агресора. Як це — бути адвокатом російського військового в Україні

Закон — це розум поза пристрастями і бажаннями.
Аристотель

Якщо жити за принципом, що зло — банальне, то говорячи про справедливість над ним, керуватися емоціями — це завчасно перекреслити можливість покарання.

Не Путін особисто, а росіяни вчиняли в Україні воєнні злочини. Вони продовжують це робити й надалі. 

Від початку повномасштабного вторгнення Офіс Генерального прокурора України зареєстрував понад 180 тис. злочинів, пов’язаних з агресією РФ. 

Скоєно майже 160 тис. злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку. З них понад 155 тис. — воєнні злочини. 

Нині направлено до суду обвинувальні акти стосовно 457 осіб, а вже засуджено — 210 злочинців.

Однак, щоб кожен судовий процес був легітимним та відповідав міжнародним стандартам, обвинувачені повинні мати право на захист. 

Саме тут виникає парадокс: обвинувачених у вчиненні воєнних злочинів росіян, навіть у заочних слуханнях, захищають українські адвокати. Цей факт інколи може викликати нерозуміння: як можна захищати тих, хто вбиває, катує та руйнує наші міста? 

Щоб розібратися в цьому питанні, Вікна-новини поспілкувалися з двома українськими адвокатами, які представляють сторону обвинувачених у воєнних злочинах. Ми також звернулися до директора Координаційного центру з надання правничої допомоги Олександра Баранова за коментарями щодо теми та чому захист є обовʼязковим.

Матеріал підготовлений за підтримки IWPR (Institute for War & Peace Reporting).

“Мене виводили на розстріл, але я давав присягу”

Андрій Доманський — один із тих адвокатів, які безпосередньо займаються захистом обвинувачених у категорії справ про воєнні злочини. У його практиці таких — вже більше десятка.

Адвоката залучає держава: до регіонального центру має надійти відповідна постанова від слідчого про необхідність залучення захисника за призначенням.

— Україна є правовою державою, яка виконує всі обов’язки, пов’язані з захистом інтересів будь-якої особи. Нагадаю, що у нас діє презумпція невинності.

Відтак, обвинуваченим особам надається безплатний адвокат, з яким укладені відповідні контракти. 

Коли мені дістається таке доручення, то перш за все я намагаюся зв’язатися зі своїми підзахисними тими засобами зв’язку, які зараз є. Це потрібно для інформування особи про послуги захисту, які я надаю.

В деяких випадках повідомлення знаходять свого адресата, проте не завжди ми отримуємо зворотний звʼязок. Тож згідно зі статтею 62 Конституції України про невинуватість особи, до моменту доведення провини у суді адвокат користується стандартами надання вторинної безоплатної допомоги, — пояснює Андрій Доманський.

До обовʼязків призначеного захисту входить, зокрема, робота на досудовому слідстві під час вивчення матеріалів, під час розгляду клопотань про обрання запобіжних заходів, під час розгляду питань про здійснення спеціального досудового розслідування тощо. 

— Адвокат, як лікар, повинен надавати допомогу відповідно до присяги — в нашому випадку це присяга адвоката України та відповідно до законів, Конституції України й Міжнародного права, — пояснює Доманський.

За словами адвоката, найчастіше у звинуваченнях фігурують такі статті:

• Порушення законів та звичаїв війни — 438 стаття ККУ;
• Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України — 110 стаття ККУ.

— Які докази є найбільш вагомими в справах про воєнні злочини? 

— Наразі покази свідків — це основні докази, особливо у справах про воєнні злочини. 

В більшості випадків це допомагає у встановленні конкретики. Адже ми повинні винести вирок та покарати саме ту особу, яка вчинила злочин, а не будь-якого іншого обвинуваченого. 

Доведення вини покладається на сторону обвинувачення. Сторона захисту повинна вжити всіх заходів, що стосуються встановлення істини, а також щодо правомірності тих доказів, які надаються стороною обвинувачення, щоб потім не виникли питання щодо тих висновків, які є.

— Чи складно працювати з такими справами, з огляду на те, що ваш підзахисний — це окупант?

— Я знаю, що таке окупація, бо перебував там. Я знаю, як це — лягати з молитвою про те, аби прокинутися, і вставати зранку з молитвою вдячності за життя. Я знаю, що відчуває людина, коли її виводять на розстріл — не зі слів, бо пережив це особисто. Чи змінилося моє ставлення, як професіонала? 

Я давав присягу. І надаю правничу допомогу з урахуванням того, щоб не були порушені права людини.

Кожен має право на захист та правничу допомогу. І ми гарантуємо це право, не дивлячись на паспорт. Цим і відрізняємось від Росії.

— Як ви оцінюєте зараз роботу української судової системи в справах про воєнні злочини росіян? 

— Скажемо так, вона перевантажена цими справами. У нас не вистачає суддівського корпусу. Ми розуміємо складність цих справ, прикутість уваги західних партнерів до їхнього розгляду.

Бо це — війна в новітній в історії, коли речі треба називати з урахуванням політичного контексту, і коли не можна говорити певних моментів.

Треба віддати належну шану суддям, які у справах in absentia виносять вироки й залишаються неупередженими попри тиск суспільства.

— Які перспективи розгляду справ у Міжнародному кримінальному суді?

— Саме завдяки тому, що затримані особи, яким із самого початку надали правовий захист, свідчили у присутності адвоката, ми можемо використовувати ці свідчення як належні та допустимі в міжнародних судах, в Міжнародному кримінальному суді, як злочини проти людяності.

Ми можемо стверджувати, що ці докази обвинувачені надавали без примусу, тортур чи інших правопорушень, про які бреше російська пропаганда. Бо ми завжди дотримуємося прав людини.

— Можете виокремити труднощі у таких справах для адвокатів?

— Найстрашніше, що може статися — ототожнення адвоката та його клієнта.

На жаль, суспільство може цькувати адвоката за те, що він виконує свої професійні функції. Це неправильно. 

Інколи адвокати відмовляються від таких справ, бо побоюються за своє життя, фізичну безпеку, — ділиться Андрій Доманський.

Читати на тему

Розстріл братів у Вишневому: росіяни заочно отримали довічне

Третій брат врятувався дивом і зміг допомогти слідству.

“Валять” вину один на одного: як проходять суди над обвинуваченими росіянами

Адвокатка Олена Миколаєнко має чималу практику у справах захисту обвинувачених у скоєнні воєнних злочинів. Близько 70% серед цих справ розглядаються заочно. 

— Це спецрозслідування, коли обвинувачених немає на території України. Вони можуть перебувати в Росії, на ТОТ, або про них взагалі немає ніякої інформації — ми не знаємо, чи живі вони, чи в полоні тощо.

Зокрема, у мене була справа, де російський військовий був на суді, його взяли в полон. Зараз також дві справи — спецрозслідування без явки цих обвинувачених, тому що їх немає в Україні, — пояснює адвокатка.

— Як відбуваються справи, коли обвинувачений постає перед судом?

— Була справа щодо кількох військовослужбовців РФ. Їх взяли у полон на місці злочину. 

В одному населеному пункті, що підконтрольний ЗСУ, на Донецькому напрямку пʼятеро російських військових вдерлися до льоху біля одного з будинків, де жили цивільні. Господар вийшов до них й мʼяко зробив зауваження, але їх це розізлило.

Пʼятеро озброєних військових затягнули цивільного у цей льох і дуже сильно знущалися: били, відрізали органи, пальці…

Крики почула дружина, яка була у будинку. Вона побігла по допомогу, бо знала, що у селі є українські військові. 

На жаль, цивільний чоловік загинув. В нього не витримало серце, настільки сильно його катували.

Цих росіян взяли у полон, один намагався втекти. Четверо опинилися на лаві підсудних.

Я призначена захистом для одного із них. Вони “валять” вину один на одного: “Я цього не робив”, “Я їм казав не бити”, “А я просто їв, це все вони зробили”, “А я нічого не бачив, там було темно”, “А він нас спровокував, кидав у нас банками” тощо — це вони свідчили на стадії досудового слідства.

Наразі ми на стадії дослідження доказів, далі перейдемо до допиту свідків: українських військових та дружини загиблого, — розповіла Олена Миколаєнко. 

Також, за словами захисниці, нині до суду передали справу щодо заочного розслідування: двоє російських військових вбили десятирічного хлопчика, бо він буквально перейшов їм дорогу, коли йшов вулицею.

— Як вам, як людині, працювати з обвинуваченими у вчиненні воєнних злочинів?

— Важко. Дуже важко. Мені людське не чуже, я жінка і мама, я — українка. Мені дуже сумно і боляче за наших громадян і обставина, що я маю захищати тих, хто прийшов на нашу землю… це складно.

Зокрема, у моїй практиці була також ситуація, коли закрили провадження щодо одного російського військового, якого підозрювали у скоєнні воєнного злочину — вбивстві цивільних. 

Але під час слідства зʼясувалося, що в момент вчинення злочину цей російський військовий був в іншому місці. 

Ми не встановлюємо, чи він взагалі винен у тому, що прийшов на нашу землю. Він міг вбити інших людей в іншому місці, але конкретно в цьому злочині його вина не доведена, — пояснює Олена.

Найважче ж слухати свідчення потерпілих. Бувають засідання, на яких плачуть усі — і свідки, і прокурори, судді й адвокати.

За словами захисниці, часто родичі потерпілих і свідки весь біль та злість переносять не лише на обвинуваченого, а й на адвоката, який його захищає.

— Їм важко зрозуміти, чому ми захищаємо російських військових, злочинців. І ти мусиш пояснити, що по-іншому їх не засудять. У нас правова держава. 

Для того, щоб вони понесли заслужене покарання у випадку доведення вини, обовʼязково має бути захисник. Свого вони не можуть привезти сюди, тож держава Україна надає обвинуваченим безплатного адвоката.

Серед адвокатів є негласне правило: приватна практика не бере такі справи.

— Куди потрапляє засуджений окупант після винесення вироку?

— По-різному. Якщо йдеться про особливо важкі злочини з катуванням, вбивством — такі люди сидітимуть за ґратами.

Якщо обвинувачений скоїв воєнний злочин, але немає факту жорстоких дій, такого передають в обмінний фонд.

Але для цього вирок ще має набути чинності: спочатку виноситься вирок, потім — апеляція, а після набрання законної сили вирішується питання про передання росіян до обмінного фонду. 

— В яких випадках захисник обвинуваченого може подати апеляцію?

— Спецрозслідування не перешкоджає жодному етапу судового розгляду. Тобто в інтересах підзахисного, навіть якщо він — російський військовослужбовець, я можу подати апеляцію, якщо бачу, що вирок суду першої інстанції у чомусь порушив його права, неповно дослідив справу чи поставився до обвинуваченого упереджено.

Апеляційний суд не завжди залишає попередній вирок без змін. Так, інколи термін може змінитися — не лише у меншу сторону, а й навпаки, якщо буде виявлено, що під час першого розгляду справи щось не врахували.

— Чи бачите ви в обвинувачених хоч краплю розуміння і каяття за вчинене?

— По-різному. Ті обвинувачені, які йдуть у справі про вбивство та катування цивільного чоловіка на Донеччині — ні, вони “відбиті” зовсім.

Якщо говорити про того військового, вину якого не довели у справі вбивства цивільних… він плакав під час винесення вироку. Клявся, що крові на його руках немає, — ділиться адвокатка.

Олена Миколаєнко зазначає, що наразі від суспільства бракує розуміння, як саме розслідуються справи воєнних злочинів росіян в Україні. Адже для законності цих вироків та якнайшвидшого покарання захист — необхідний.

— Без участі адвоката неможливо засудити винну особу. Наша участь — це на користь закону, тому що справи потім будуть передаватися для перегляду, якщо потрібна буде сатисфакція, компенсація та передача до Міжнародного кримінального суду. 

Міжнародний кримінальний суд дивиться не так на склад злочину, як на саму процедуру розгляду.

До того ж це пришвидшує справедливий розгляд справи, ми зможемо передати їх до обмінного фонду і швидше повернути наших хлопців та дівчат додому. І це — найважливіше, — наголошує адвокатка Олена Миколаєнко.

Читати на тему

Росіянина заочно засудили за катування поліціянтів у Снігурівці: подробиці злочину

Все трапилося на початку повномасштабної війни. Що скоїв росіянин?

Українські адвокати для російських злочинців: чому ми надаємо правовий захист окупантам

Коли йдеться про суди над російськими військовими, чимало українців акцентують саме на факті появи окупантів зі зброєю в руках на території чужої для них суверенної країни. 

Тож інколи адвокати, які виконують свою роботу попри паспорт свого підзахисного, стикаються із хвилею хейту та звинувачень від суспільства. “Адвокатами диявола” стають усі, хто діє в межах правосуддя, а не справедливості.

Директор Координаційного центру з надання правничої допомоги Олександр Баранов пояснює: Україна має міжнародні зобовʼязання.

— Женевською конвенцією передбачено: коли ні військовополонений, ні держава-покровителька не вибрали захисника, держава, що тримає в полоні, призначає кваліфікованого адвоката для здійснення захисту.

З іншого боку, в нас є національне законодавство, кримінально-процесуальний кодекс зокрема, який передбачає у справах, що належать до особливо тяжких злочинів, обов’язкову участь захисника.

Тому ми виконуємо одночасно міжнародне зобов’язання й працюємо в межах національного законодавства. 

Кримінально-процесуальний кодекс має дві статті: 52, яка передбачає обовʼязкову участь захисника і в яких справах, а також 49 — залучення захисника слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням.

Згідно із 49 статтею, якщо захисник зобовʼязаний бути у справі, але клієнт його самостійно не залучив, тоді захисника призначає держава, — пояснює Олександр Баранов.

Захист передбачений навіть у справах, які розглядаються без обвинуваченого на лаві суду. За словами Баранова, наразі понад 95% судових справ про воєнні злочини розглядаються in absentia — слухання кримінальної справи без присутності підсудного (-ї) з винесенням заочного рішення суду, оформленого відповідним актом.

— Які обовʼязки захисника? Чи може він налагоджувати спілкування між людиною, яку підозрюють, та її родичами не в Україні?

— В першу чергу ми говоримо тут про захист у кримінальному провадженні. А все, що він (вона) може робити поза межами своїх обов’язків і меж своїх процесуальних прав як захисника, відповідно до Кримінального процесуального кодексу — це вже, мабуть, власна ініціатива.

Вони можуть повідомити близьких родичів про те, що ця особа затримана та обвинувачується чи підозрюється, якщо про це не повідомлялося раніше.

Також, якщо ми говоримо про справу in absentia, захисники намагаються зв’язатися з клієнтами та повідомити про те, що вони здійснюють захист за призначенням для таких клієнтів. 

За допомогою VPN вони можуть знайти підозрюваних, обвинувачених, чи їхніх близьких родичів у заборонених в Україні соціальних мережах. 

Зазвичай після першого контакту і пояснення, хто вони та що роблять, звʼязок втрачається: обвинувачений чи близькі видаляють сторінки із соціальних мереж, перестають брати слухавку тощо.

Постати перед судом через відеоконференцзвʼязок також немає можливості. Тому що це не просто вийти в онлайн через Zoom — хтось має засвідчити, що ця особа є саме тією, кого підозрюють.

Раніше людина могла зʼявитися до суду у Росії та звідти вийти на відеоконференцзвʼязок, зараз це фактично неможливо.

— Чи виходять на звʼязок із захисниками російські адвокати з метою захисту своїх клієнтів?

— Кримінально процесуальний кодекс передбачає, що захисником в кримінальному провадженні не може бути адвокат, відомості про якого не внесено до Єдиного реєстру адвокатів України. Набуття адвокатом іноземної держави права на заняття адвокатською діяльністю в Україні передбачено статтею 59 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність.

За результатом цієї процедури передбачено внесення відомостей про такого адвоката до Єдиного реєстру адвокатів України, який адмініструється Національною Асоціацією Адвокатів України.

— Як Ви оцінюєте напрацювання української судової системи в темі розслідувань воєнних злочинів?

— Мабуть, єдине, що відрізняє нас від міжнародного досвіду — ми розглядаємо такі справи під час активної фази війни. 

Водночас участь в такій категорії справ для сторони захисту це виклик, оскільки це новий досвід для адвокатів захисту. 

Тим більше ми говоримо не про одного-двох захисників, адже система безоплатної правничої допомоги у 2024 році співпрацювала з понад 2800 адвокатами. Звісно, не всі адвокати готові здійснювати захист в такій категорії справ, про що зазначають під час укладання контрактів.

З 2022 року понад 200 адвокатів отримали доручення для захисту за призначенням у справах щодо обвинувачення у скоєнні воєнних злочинів.

Тому тут нам допомагають різні національні та міжнародні партнери, які погоджуються проводити тренінги для адвокатів, надавати різні матеріали. Зокрема, програма USAID: Справедливість для всіх підготувала посібник для адвокатів: захист у справах про воєнні злочини.

У 2024 році програмою була розроблена настільна книга судді: матеріали для розгляду справ про міжнародні злочини. 

Асоціація правників України робила два моніторингові звіти за спостереженнями щодо справ про воєнні злочини у судах (складається з двох частин: станом на грудень 2023 року та червень 2024 року — ред.). В одній із частин звіту АПУ вказує на проблему: учасники провадження не завжди з’являються на судове засідання. 

Досі є проблема і невизначене розвʼязання до неї: якщо суд першої інстанції ухвалює рішення у справі in absentia, коли неможливо отримати інструкції клієнта — чи має адвокат подавати апеляцію? 

Дехто каже: так, в іншому випадку це буде неякісна допомога. Хоча, щоб подавати апеляцію, треба звертати увагу, що саме було порушено. 

Дехто скаже: ні, не має адвокат подавати до апеляції.

Є навіть третя думка, яка пропонує дати право звернення до апеляції за будь-яких підстав, навіть якщо раніше справа була розглянута в апеляції. Наприклад, коли закінчиться війна й обвинувачений дізнається про свій вирок, він матиме можливість звернутися до апеляції.

Забезпечення права на захист за призначенням — не лише обов’язок держави, а й ключова умова дотримання міжнародних норм і конвенцій.

Інформаційна кампанія, присвячена цьому питанню, є актуальною як ніколи, адже суспільство має розуміти, чому держава витрачає кошти на забезпечення правової допомоги, чому адвокати призначаються для захисту, і чому навіть обвинувачені мають право на представництво в суді.

Це не привілей, а основоположний принцип справедливого правосуддя.

UNDP проводили дослідження щодо розуміння прав людини українцями. Зокрема, згідно з результатами, понад 30% респондентів не вважають, що росіяни “заслуговують на захист” у питанні чи повинна Україна забезпечувати захист в кримінальних провадженнях підозрюваному у скоєнні воєнних злочинів.

29% вважають, що так, але лише тому, що цього вимагають міжнародні норми та конвенції. 10,9% — так, тому що доступ до правосуддя не може бути обмеженим.

Система правосуддя ґрунтується на презумпції невинуватості, і якщо вина особи не доведена, це не означає, що вона невинна — це означає, що доказів для обвинувального вироку недостатньо. У таких ситуаціях суспільне невдоволення часто спрямовується на адвокатів, суддів та прокурорів, які просто виконують свою роботу відповідно до закону.

Але важливо пам’ятати: без належного правового захисту не може бути справедливого суду. Це не про виправдання винних, а про дотримання правових стандартів, які захищають кожного.

— Які перспективи розгляду справ у Міжнародному кримінальному суді?

— На Міжнародному кримінальному суді будуть розглядатися справи щодо високопосадовців. Всі інші справи розглядаються в судах національної юрисдикції. 

Є декілька справ, які розглядаються не тільки у нас. Зокрема, суд у Фінляндії (йдеться про члена російського неонацистського угруповання ДШРГ Русіч Яна Петровського, якого звинувачують у п’яти воєнних злочинах, зокрема у вбивстві українських військових у 2014 році — ред.).

Його відмовилися екстрадувати до України через начеб-то неналежні умови в місцях утримання. 

---

Довідково: у Фінляндії відбувся суд над Яном Петровським, якого підозрюють у скоєнні пʼяти воєнних злочинів. Сторона звинувачення наголосила, що докази підтверджують провину лідера угруповання Русіч за всіма пунктами. Його засудили до довічного увʼязнення.

---

— Не всі країни мають юрисдикцію для розгляду справ щодо воєнних злочинів, тому якщо їх (підозрюваних у скоєнні воєнних злочинів — ред.) затримують в інших країнах, Україна вимагає їх екстрадиції. Це дозволяє забезпечити правосуддя та притягнути винних до відповідальності.

Окрім того, важливим фактором є сторона обвинувачення: потерпілі та свідки, які перебувають в Україні. Саме тут зібрані основні докази, тож розгляд таких справ у національних судах є більш ефективним та логічним рішенням, — висновує директор Координаційного центру з надання правничої допомоги Олександр Баранов.

На відміну від України, росіяни не дотримуються жодних норм та правил. Зокрема, про це говорять колишні полонені та бранці Кремля. Раніше Вікна ексклюзивно спілкувалися із правозахисницею Людмилою Гусейновою про умови її утримання в полоні.

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.