Кіт втік з російського БТР: історія повернення кота з Бучі до господарів

Після повномасштабного вторгнення люди виїжджали з дому, маючи мінімум речей, лише гроші та документи. Багато хто сподівався, що скоро все закінчиться і можна буде повернутися додому. 

Через це багатьох домашніх улюбленців були змушені залишити. Кожен зі своїх міркувань: скоро повернемось, немає місця, заберемо разом з речами за кілька днів. 

Однак для мешканців гарячих точок України повернутися за кілька днів, щоб забрати те, що лишилося, не вийшло. Обстріли лише набирали обертів, а повернутися означало підписати собі смертний вирок. 

Родина Олени Кукурузки, яка виїхала разом з чоловіком та маленьким сином з Бучі на початку вторгнення, вирішила, що забере кота разом з речами наступного дня. 

Проте вже на виїзді з Київської області їм подзвонили сусіди й розповіли про висадку десанту та постійні бомбардування. Було очевидно, що зараз повернутися за котом неможливо. 

Так почалися пригоди восьмирічного рудого кота мейн-куна на прізвисько Макс. Його подорож нагадує голлівудські фільми зі щасливим кінцем. 

Він пережив окупацію, проїхав разом з награбованим 300 км на російському БТР та втік на білоруському кордоні. 

Кіт в окупації

Його господарка Олена Кукурузка родом з Одеси, переїхала до Бучі понад рік тому.

Вона спокійно жила разом з чоловіком, маленьким сином і котом за три кілометри від Гостомельського аеродрому. Щасливе та безтурботне життя перервали російські ракети. 

Коли вночі вони почали нас бомбити, я впала в якийсь ступор, обійняла сина і сиділа на ліжку, нікуди не хотіла. Чоловік вмовив мене. 

Тож зійшлися на тому, що чоловік відвезе родину до Житомира, а сам повернеться за речами та котом Максом. 

Спершу все йшло за планом, та після того, як стало зрозуміло, що повертатися надто небезпечно, родина вирішила просити допомоги сусідів.

У Макса завжди повні миски води та корму, але це все одно на пару днів. Ми зателефонували сусідам, попросили вибити вікна, але не встигли.

Російські окупанти не втрачали часу. Як тільки знайшли помешкання, в якому немає господарів,  поставили у дворі БТР та викопали вздовж паркану окоп. 

Через те, що у будинку Олени оселилися російські солдати, сусідам дістатися до кота було нереально, лишалося сподіватися на краще. 

Сусід, який не встиг виїхати з Бучі, з підвалу розповідав, що коїлося в місті та в будинку Олени.  Він бачив, що спочатку кіт Макс був у Бучі, але потім зник разом з російськими окупантами. 

Де подівся кіт? Подорож на російському БТР

Коли місто звільнили й нарешті з’явилася можливість зайти в будинок, то там був повний переворот, але кота не було. 

Весь будинок був розбитий і пограбований. Меблі зіпсували, списали матюками, особисті речі витрусили з шаф. 

Також, як розповіла Олена, росіяни заклали в дитячій кімнаті розтяжку з гранатою, яку виявили сапери. 

Протягом 38 днів про кота нічого не було відомо, родина безрезультатно намагалася його розшукати. 

Єдиною надією жінки були волонтери, які рятували тварин.

Читати на тему

Через війну осиротіли не лише діти. Як українці допомагають покинутим тваринам під час війни

Десятки волонтерів змушені рятувати та вивозити на безпечні території покинутих чотирилапих.

Та надія помирає останньою. За місяць до жінки зателефонував невідомий номер з білоруським кодом. На іншому кінці слухавки була дівчина. 

На кулоні були ваші контакти, ми не знали, дзвонити чи ні і як ви поставитеся до білорусів після всього, що відбувається.

Як виявилося, кіт Макс із Бучі сподобався окупантам, і його вирішили викрасти разом із побутовою технікою та речами. 

Але це не означає, що окупанти сподобались коту. Він проїхав 300 км на броні російського БТР до кордону з Білоруссю, міста Гомеля. Після чого скористався можливістю втекти та прибився до місцевих жителів. 

Власниця Макса спершу не повірила тому, що їй розповіла співрозмовниця. 

Але дівчина скинула фотографію Макса та нашийника з кулоном. Там на зворотному боці — QR-код із моїми контактами.

На цьому рятівна операція не закінчилася, адже кота дуже хотіли повернути господарям. 

Волонтери з Білорусі допомогли отримати Максу новий ветеринарний паспорт та чіп і віддали кота польським волонтерам на кордоні. 

Олена розповіла, що слова про те, що кіт з України і що вони з Бучі, спрацьовували як код.

Ніхто з мене не взяв грошей, за першого знайомства вибачалися через Лукашенка, через те, що все так.

Вже за кілька діб кота Макса доставили в Чехію й він нарешті опинився разом із сім’єю. 

Якщо ви теж плануєте тимчасово виїхати за кордон разом з чотирилапими членами родини, то майте на увазі, що правила ввезення тварин в країни ЄС змінилися. Детальніше читайте в нашому матеріалі.