Кохання після війни: історія військового Артема та лікарки Тетяни

Вона чекала, поки він повернеться… навіть із коми: історія кохання, сильнішого за війну

Любов, яка проходить через випробування війною, розлукою та болем, стає ще міцнішою.

Історія Тетяни та Артема, якою вони поділилися в інтерв’ю 24 Каналу — це не просто історія стосунків, це розповідь про силу людського духу, витримку та справжню підтримку.

Вони пройшли складний шлях: служба на фронті, поранення, довга реабілітація та новий виклик — життя після війни.

Заборонила навіть згадувати про нього: історія знайомства

Їхнє знайомство було зовсім не романтичним. На Дні народженні спільного друга Артем своїм саркастичним гумором відштовхнув Тетяну, і вона попросила більше не згадувати про нього.

Однак доля вирішила інакше — через чотири роки він написав їй в Instagram. Тетяна навіть не одразу згадала, хто це.

Але вже цього разу їхнє спілкування пішло іншим шляхом, і невдовзі між ними зав’язалися стосунки.

На той момент Артем уже був військовим. Він підписав контракт ще у 2017 році, мріючи рятувати людей як медик на полі бою.

Він служив командиром розвідувального взводу та позаштатним медиком у групі спецпризначення Мангуст.

Фото: 24 Канал

Відчуваєш самотність і злишся на тих, хто в безпеці: як бути коханою військового

Стосунки на відстані — це випробування. Стосунки з військовим — подвійне випробування.

Тетяна зізнається, що бути партнеркою військового непросто, особливо коли ти не знаєш, коли побачиш коханого знову.

Фото: 24 Канал

— Партнер військовослужбовця відчуває самотність, бо бачить навколо себе пари, які постійно разом. А ти сидиш і не знаєш, коли побачиш його. Ми не бачилися понад пів року — це важко. Особливо коли він — військовий в активній війні.

Попри підтримку, багато людей не розуміють, як правильно спілкуватися з родинами військових, що нерідко ранить.

Деякі питання та коментарі, як-от, а що там твій каже? або мій не створений для війни, лише додають болю.

Читати на тему

Повернення з війни: як допомогти ветеранам пережити болючий досвід

Підтримка ветеранів подумки нічого не означає, якщо не слухати їх, уникати, відводити очі, соромитися чи боятися.

Думав, гарно сховався в засідці: два поранення та боротьба за життя

Перший раз Артем отримав поранення під Пісками, коли вибух міни зачепив його ноги.

Він навіть не одразу зрозумів, що травмований — спочатку допомагав побратимам, а потім помітив кров на своїх штанах. Після операцій повернувся на фронт.

Другий випадок виявився значно важчим. У листопаді 2022 року під час бою дрон окупантів скинув вибухівку, і уламки потрапили Артему в голову, пробивши каску.

— Пам’ятаю лише спалах перед очима, страшний біль у голові… Потім прийшов до тями, а мій побратим каже, що я важкий трьохсотий. Але я ще казав, що все нормально. Мені прилетів уламок у голову. Пам’ятаю, як мене несли на броні, як боліла голова… Потім — темрява.

Через важке черепно-мозкове поранення Артем впав у кому на тиждень. Коли він прийшов до тями, то не міг рухати лівою рукою та ногою.

Допомогло кохання й досвід побратимів: шлях реабілітації

Тетяна дізналася про поранення чоловіка, коли поверталася з роботи. Медики повідомили їй, що він у реанімації в Києві.

Я працюю з такими пацієнтами й розуміла, що його стан дуже важкий. Якби до мене привезли такого пацієнта, я б не давала 100% гарантії, що він виживе.

Разом вони пройшли через виснажливу реабілітацію: навчання заново ходити, постійні фізичні вправи, психологічну боротьбу.

Фото: 24 Канал

— Найтяжче було прокинутися і зрозуміти, що рука не працює. Я постійно питав, коли вона запрацює, але лікарі лише мовчки кивали й виходили. Найстрашніше — це коли ти плачеш і не знаєш, чому.

Завдяки наполегливості Артема, підтримці Тетяни та допомозі побратимів він зміг повернутися до активного життя.

Ми постійно на чеку: новий побут і виклики для ветерана

Зараз Тетяна та Артем живуть разом із сином, який народився у жовтні 2023 року. Попри наслідки поранення та епілепсію, яка виникла через травму, Артем допомагає по господарству, доглядає за сином та продовжує займатися реабілітацією.

Проте вони зіштовхнулися з проблемами у ставленні суспільства.

— Люди не знають, як правильно спілкуватися з ветеранами. Ставлять некоректні питання, уникають спілкування, а деякі навіть відмовляються приймати їх у громадському транспорті.

Окрім цього, процеси отримання статусу ветерана та необхідних документів часто ускладнені. Тетяна наголошує, що Україні бракує системної підтримки військових після повернення з фронту.

Я була з ним на всіх етапах: як випробування зміцнили стосунки

Кохання Тетяни та Артема загартувалося через біль, страх та боротьбу.

Думаю, якби все склалося інакше, ми могли б розійтися. Але зараз у нас міцні стосунки. Я була з ним на всіх етапах і досі залишаюся.

Фото: 24 Канал

Артем мріє знайти роботу та продовжувати відновлюватися, а Тетяна — переїхати до безпечнішого міста та повернутися до улюбленої професії лікаря-анестезіолога.