Ракета прилетіла у підвал і влучила в хлопчика — історія порятунку маленького Гоші з Ізюма

Російські загарбники змусили дітей всієї нашої країни швидко подорослішати.

Відтепер багато з них звикають до нової реальності: ігри в підвалах та сон в метро, відпочинок від бомбардувань у лікарнях та прогулянки на вулиці під звуки сирен. 

Багато дітей пережили сильні потрясіння, їхньому життю щодня щось загрожувало. Маленький Гоша Новіков з міста Ізюм дивом вижив. 

Ракета у підвалі

Місто Ізюм постійно обстрілювали, люди жили у підвалах без води та газу. Та, як виявилося, навіть там може бути небезпечно. 

Пробило аж із п’ятого поверху і до підвалу, потрапило прямо в дитину. Уламки влучили в голову та руку.

Мама хлопчика Юлія Новікова розповіла: щоб врятувати життя сина, везли його на розбитому авто з пробитими колесами до підвалу місцевої лікарні, де все ще лишилися лікарі. 

Через ворожий ракетний обстріл дев’ятирічний Гоша Новіков отримав мінно-вибухові травми голови та лівої руки, тож після того, як його стан стабілізували, військові допомогли родині евакуюватися. 

Читати на тему

Діти, яких “денацифікувала” Росія — історії вічних ангелів України

Від рук армії Росії загинули більш як 150 дітей. Історії кількох із них розповідаємо в матеріалі.

Я нічого не чув, пам’ятаю, як до мене підбігли, я трохи привідкрив очі й побачив, що все розвалене.

Відтоді дитину прийняли ще в трьох лікарнях: у Слов’янську, Дніпрі, де йому зробили операцію голови, та у Львові, де зараз чекає на ще кілька операцій руки. 

Лікарка зі Львова Галина Гачкевич каже, що всередині руки є металеві уламки, та вони не загрожують роботі нервово-судинного пучка. 

Проте є велика рана, де видніються сухожилля, там є ознаки пошкодження нервів.

Операції необхідні для нормальної роботи кисті в майбутньому. 

Крім того, через травму голови у Гоші ще повністю не відновився слух. Тож на реабілітацію хлопчика — як фізичну, так і емоційну — знадобиться ще чимало часу.

Попри все, він мріє повернутися додому, адже там, разом із сусідами, лишився його кіт, та одужати, щоб мати змогу далі займатися боксом. 

Це показує, які сильні й дорослі бувають діти. Вони не втрачають віри та не перестають мріяти навіть тоді, коли дуже важко. 

Проте зараз їм як ніколи потрібна увага, тепло й турбота батьків. Нещодавно ми розповіли про спосіб, що неодмінно підтримає дитину в зоні бойових дій. Адже наші діти  — все ще діти.