Чи може життя бути не на часі? Інтерв’ю режисерки про фільм Лінії та незахищеність ЛГБТК+ в Україні

Українське кіновиробництво зараз набуває популярності. На вітчизняні фільми у кінотеатрах — аншлаг, молодь дедалі частіше цікавиться неканонічним кіно. Після цьогорічного Оскара українці впевнилися, що знімати фільми про Україну та для українців — завжди на часі, навіть у таких жорстоких реаліях.

28 березня 2024 року стартує Doc Kyiv Fest — це щорічний міжнародний кінофестиваль середньометражного глядацького документального кіно за підтримки Одеського міжнародного кінофестивалю та Starlight Media.

До програми фестивалю увійшов фільм української режисерки та мисткині Ганни Трофімової — Лінії. Про сюжет стрічки, чому важливо відвідувати такі заходи під час війни, а також творчість Ганни — у новому ексклюзивному інтервʼю Вікон.

Фільм Лінії: чому він важливий для українців

— Ганно, ви стали і режисеркою, і сценаристкою, і операторкою, і монтажеркою роботи Лінії. Скажіть, наскільки це складно — абсолютно самостійно контролювати весь процес? Чи у цьому більше переваг особисто для вас?

— Скажу чесно, це не від хорошого життя відбулося насправді. Оскільки я не мала фінансування і не могла залучити додатково людей, то робила це сама.

Вважаю, що кожна робота має бути оцінена — і фінансово також. І якщо я можу працювати безкоштовно, то це не мають робити інші люди. Звичайно, якби я працювала не одна над цим фільмом, мабуть, було б легше — з одного боку. 

Але з іншого, це також має деякі плюси для мене і, можливо, для фільму. Адже я змогла встановити близький контакт зі своїми героями. 

Бо все ж таки, коли ви працюєте і розмовляєте сам на сам, виникають особливі відносини, лише ваші. І люди довіряли мені — це дуже цінно. 

Також я могла сама вибудувати операторське бачення цієї роботи, хоча й за професією — не операторка. Звісно, це було непрофесійно, охопило більше часу та забрало чимало сил, однак це було того варте, — каже Ганна.

Чи може життя бути не на часі? Інтерв’ю режисерки про фільм Лінії та незахищеність ЛГБТК+ в Україні / 3 Фотографії

— Так, тотально велика робота. Власне, ви почали говорити про своїх героїв: чи підтримуєте з ними зв’язок?

— Так, я підтримую зв’язок з кожним із героїв та героїнь. З деким навіть далі співпрацюю, тож ми стали друзями.

— Ваш фільм — про ЛГБТК+ спільноту. Тема ЛГБТ, на жаль, в Україні не знаходить такої підтримки, як це повинно бути. Чи мали ви підтримку від близьких людей під час створення стрічки?

— Я живу у своїй, можна сказати, бульбашці, і коло близьких мені людей не мають негативного ставлення до ЛГБТК+.

Тому я отримувала максимальну підтримку від своїх друзів і також фідбек про те, наскільки важливо зараз говорити про це. 

Є декілька фільмів, в яких тема ЛГБТ спільноти підіймається. Так, я погоджуюся, що цього не достатньо, але ми рухаємося в цьому напрямку, бо це є дуже важливо — і до початку повномасштабного вторгнення, і зараз.

Адже нині на фронті перебувають люди ЛГБТК+, а їхні права є абсолютно незахищені! — наголошує режисерка.

— Творити кіно в Україні — як це? Які труднощі поставали перед вами?

— Мабуть, основна проблема — відсутність фінансової допомоги. Можливо, це я просто погано шукаю. Знаю, що є багато грантів, на які можна податися і знайти кошти. 

Проте, у моєму випадку, я не хотіла витрачати час на пошуки фінансів, а прагнула починати знімати та говорити про це вже зараз. 

Інша проблема — під час війни соромилась знімати щось на вулиці в Україні. Розуміла, що, можливо, через незнання можу зафільмувати щось таке, що не варто знімати. Тому максимально обережно ставилася до цього, — пригадує Ганна Трофімова.

— Що ви хочете донести до українців своєю роботою Лінії?

— Спочатку, коли я починала знімати фільм, не закладала особливого меседжу штибу “почуйте мене!”.

Я стараюсь не йти в такому річищі, де фільм є маніфестом, на кшталт: “подивіться, це правильно, а це — ні, робіть висновки”. 

Ні, я хотіла показати якусь частинку життя і обрала для цього тему ЛГБТ спільноти — людей із вразливої групи. Бо це і є частина життя.

Я ніколи не розуміла фрази: “Це не на часі”. Чому чиєсь життя може бути не на часі? Таке взагалі можливо? Це шанс зазирнути в інше життя, це і є магія кіно, особливо документального — створити емпатичний елемент.

Читати на тему

Кохати людину своєї статі — це гріх? Як ЛГБТ+ спільнота захищає Україну та чому її важливо підтримувати

Чому важлива підтримка ЛГБТ+ спільноти та реєстрованих партнерств, розповіла Вікнам виконавча директорка ГО Точка опори ЮА Таня Касьян.

Doc Kyiv Fest: міжнародний фестиваль документального кіно

Про українське кіно зараз багато говорять, його хочуть бачити та створювати. Ганна, як і інші митці, які причетні до створення фільмів, вважає, що про війну зараз можна знімати лише документальні фільми.

Такі роботи, показані на великих екранах перед іноземною аудиторією, зможуть в іншій формі розповісти громадянам Європи, США, Азії та інших частин світу про події в Україні.

— Як ви потрапили на цьогорічний фестиваль і чому взагалі важливо зараз проводити такі заходи, показувати на них свої роботи?

— Я побачила open call, заповнила заявку і подала два фільми на фестиваль. І була неймовірно щаслива, коли обидва — пройшли. Для мене це цінно, адже з першим моїм фільмом я була на багатьох іноземних фестивалях, але все ніяк не в Україні.

Якось так дивно: вже й там, і там за кордоном його показували, а тут, вдома — ні. 

Чесно скажу: яким би не був хорошим фестиваль за кордоном, та коли ти показуєш свій фільм вдома, це завжди більш нервово і, як на мене, відповідально.

Важливо проводити такі фестивалі, брати в них участь. Знову ж таки — ми маємо побачити різний досвід, — каже Ганна Трофімова і додає: героїня її фільму якось зазначила, що зараз українці та українки отримують різний досвід, і у всіх — власна історія.

— І дуже важливо розуміти, що це не конкурс “кому гірше” — це можливість побачити, зрозуміти інший досвід і співпереживати йому. Ми всі проходимо через різне, і нам треба бути добрими одне до одного.

Чи може життя бути не на часі? Інтерв’ю режисерки про фільм Лінії та незахищеність ЛГБТК+ в Україні / 3 Фотографії

— Ви згадали за інший ваш фільм — якщо я правильно розумію, це Коли закінчиться зима 2022? Що це за робота?

— Цей фільм розповідає про мій досвід переживання початку повномасштабного вторгнення. Тоді я перебувала у Києві та не планувала знімати фільм, просто в якийсь момент зрозуміла, що хочу фіксувати події навколо. 

Фільмувала на свій фотоапарат, вела записи від руки. Після трьох місяців повномасштабного вторгнення вирішила зібрати це воєдино.

Це стало щоденником для мене самої. Ментально я не була готова підтвердити собі, що почалося повномасштабне вторгнення, тож фільм Коли закінчиться зима 2022? мав терапевтичну дію.

Дивись повну версію інтерв’ю з Ганною Трофімовою.

Раніше ми також розповідали тобі про фільм Бачення метелика та його автора Максима Наконечного. Читай ексклюзивне інтервʼю в іншому матеріалі.

А ще у Вікон є крутий Telegram та класна Instagram-сторінка.
Підписуйся! Ми публікуємо важливу інформацію, ексклюзиви та цікаві матеріали для тебе.